Прийоми захисту від автоштрафів - 1

Кожен водій рано чи пізно зустрічається з питанням накладення штрафів за порушення Правил дорожнього руху. При цьому нерідко буває, що накладення таких штрафів є неправомірним. Тому для уникнення безпідставних витрат на сплату штрафів ми починаємо серію статей щодо прийомів юридичного захисту від автоштрафів.

Створення аварійної обстановки
Створення аварійної обстановки – це порушення Правил дорожнього руху (далі – ПДР), у результаті якого інші учасники руху були змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення власної безпеки або безпеки інших громадян. Це визначення передбачене ч. 4 ст. 122 КпАП України, а відповідно не може розумітися інакше.

Відповідальність спеціально передбачена не за усі можливі порушення вимог ПДР, що спричинили створення аварійної обстановки, а тільки за правопорушення, передбачені ст. 122 КпАП ("Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху") та ст. 123 КпАП ("Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів"). Щодо інших порушень ПДР окрема відповідальність у випадку створення аварійної обстановки іншим учасником руху не передбачена.

Згідно з ч. 4 ст. 122, ч. 2 ст. 123 КпАП, створення аварійної обстановки повинно бути підтверджено поясненнями потерпілих, свідків, показаннями засобів фото- і відеоспостереження, іншими документами. Тобто обвинувачення у створенні аварійної обстановки без підтвердження фотографіями або відеозаписом, чи без пояснень осіб, якими створена аварійна обстановка, чи очевидців, не може існувати.

Без зазначених доказів не можна складати адмінпротокол за дане порушення. Адже сам характер правопорушення не дозволяє його вчинити без наявності потерпілих та/або свідків. При цьому відповідно до ст. 256 КпАП, відомості про зазначених осіб повинні бути вказані безпосередньо у адмінпротоколі (бажано із зазначенням їх місця проживання). Також має бути зазначено, які саме заходи вжив інший учасник руху, оскільки це є необхідним елементом правопорушення. Розгляд протоколів про зазначене адміністративне правопорушення здійснюється районними (міськими) судами.

Напевно, з цієї причини у наш час працівники ДАІ складають протоколи за зазначене правопорушення, як правило, тільки у "крайніх" випадках. Але можливість необґрунтованого складання протоколу або штучного "прирівняння" до створення аварійної обстановки інших порушень ПДР не виключається. Тому при складанні адмінпротоколу за створення аварійної обстановки корисно вжити таких заходів.

Відразу після зупинки співробітником ДАІ витратити якийсь час на спілкування з ним, внаслідок чого можливі свідки та потерпілі можуть залишити місце пригоди, якщо їх не зупинили відразу. У випадку складання протоколу без зазначення свідків, потерпілих, а також конкретних заходів, які вжив інший учасник руху для забезпечення безпеки, на це слід обов'язково вказати у своїх поясненнях до протоколу.

Якщо були свідки того, що аварійна ситуація не створювалася, у тому числі й пасажири транспортного засобу, їхні дані слід вказати у своїх поясненнях. Пізніше (але до початку розгляду справи у суді) подати до суду письмове клопотання, у якому зазначити ті ж обставини, просити викликати до суду свідків, якщо вони були, потерпілих, для того щоб поставити їм питання про характер дій учасників пригоди тощо, за необхідності викликати до судового засідання співробітника ДАІ, який склав адмінпротокол.

Також просити закрити справу за відсутності складу адміністративного правопорушення. У цій ситуації можливий варіант, що виконання усіх зазначених дій призведе до того, що сплине строк накладення адміністративного стягнення, і справу доведеться закривати у будь-якому випадку вже через закінчення цього строку.

Порушення правил зупинки і стоянки
Це порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, а у разі, якщо воно створює загрозу безпеці руху або перешкоду дорожньому руху, – ч. 3 зазначеної статті. У першому випадку справу розглядає уповноважена посадова особа міліції, у тому числі на місці порушення. У другому випадку справи розглядаються судами. Найбільш розповсюджені випадки притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки та стоянки – це здійснення їх у заборонених для цього місцях. Перелік таких місць вказаний у п. п. 15.9, 15.10 ПДР.

Зупинка забороняється:
а) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;
е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає – ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Стоянка забороняється:
а) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Цей перелік є виключним. І враховуючи положення п. 1.1 ПДР, ніякі органи влади, зокрема місцевої, не можуть змінювати його, вводячи інші заборони (інакше як у конкретних місцях за допомогою засобів регулювання дорожнього руху).
Тому у разі звинувачення у порушенні правил зупинки та стоянки при здійсненні їх у місцях, не позначених знаками та розміткою, та таких, що не входять до зазначеного переліку, необхідно вказати на це співробітнику ДАІ (запропонувати знайти саме таку заборону у ПДР), а також у разі складання протоколу, зробити відповідний запис у своїх поясненнях.

Варто пам'ятати, що у ряді випадків
у цьому переліку відстань до тих чи інших об'єктів, ближче до яких не можна здійснювати зупинку або стоянку, викладена у метрах. За таких умов для доказування того, що ця відстань була меншою, необхідно провести вимірювання, які б відповідали вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", вимірювання, що проводяться для суду та правоохоронних органів, відносяться до сфери державного метрологічного контролю та нагляду.

Це означає, що кожен тип засобу вимірювальної техніки повинен бути допущений до застосування в Україні у встановленому порядку, а кожен примірник такого засобу – пройти відповідну повірку, що повинно підтверджуватися документами та/або знаками на самому приладі (свідоцтвом про реєстрацію типу вимірювального засобу, свідоцтвом про повірку або відповідним штампом), без чого використання результатів вимірювань як доказу правопорушення буде неможливим. У разі складання протоколу на це також необхідно вказати у своїх поясненнях.

У разі притягнення до відповідальності за зупинку та стоянку у зоні дії заборонних знаків необхідно знати зону дії відповідних знаків, яка зазначена у розділі 4 додатка 1 до ПДР. При цьому вона практично збігається із зоною дії багатьох інших заборонних знаків (які забороняють рух, обмежують швидкість тощо), але при цьому зона дії згаданих знаків розповсюджується тільки на той бік дороги, на якому їх встановлено. Якщо співробітником ДАІ складається протокол про зупинку або стоянку, заборонену знаком, зона дії якого насправді не поширюється на вказане місце, це необхідно зазначити у своїх поясненнях.

У разі складання протоколу про порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КпАП, слід пам'ятати, що правопорушення, яке створило перешкоду чи небезпеку, не може бути вчинене за відсутності потерпілих та/або свідків. А за таких умов, як і при створенні аварійної обстановки, зазначення їхніх даних у протоколі є обов'язковим відповідно до ст. 256 КпАП. У разі, якщо вони не наведені, протокол слід вважати таким, що не відповідає вказаній статті, а саме правопорушення, відповідно, недоведеним. Оскільки справи цієї категорії розглядаються судами, у протоколі слід вказати на ці обставини у графі для своїх пояснень, а до суду направити клопотання про закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Порушення правил проїзду пішохідних переходів
Зазначене правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП. Для того щоб визначитися із методами захисту, слід чітко розуміти, які обов'язки має водій при проїзді пішохідного нерегульованого переходу. Так, відповідно до п. 18.1 ПДР, водій, наближаючись до такого переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідності зупинитися, щоб дати їм дорогу. Із цього випливає, враховуючи визначення пішохідного переходу у п. 1.10 ПДР (серед іншого, що це – ділянка проїзної частини), що необхідність таких дій водія виникає, коли пішоходи вже перебувають на переході у той час, коли транспортний засіб наближається до нього, а не підходять до нього тротуаром або узбіччям. Такий обов'язок виникає, коли на переході перебувають не будь-які пішоходи, а лише ті, для яких може бути створено перешкоду чи небезпеку.

Пункт 1.10 ПДР визначає перешкоду та небезпеку для руху стосовно транспортних засобів. Але якщо застосувати ці визначення до пішоходів (а інших визначень жоден нормативний акт не дає), то звідси випливає, що передбачений п. 18.1 обов'язок виникає у водія тоді, коли для уникнення наїзду пішохід, у разі проїзду транспортного засобу, був би змушений змінити напрямок або швидкість руху чи зупинитися.

Якщо пішохід може продовжити рух із збереженням швидкості та напрямку без небезпеки зіткнення, то такого обов'язку у водія не виникає. Відповідно, проїзд переходу у момент, коли пішоходи переходять іншу смугу руху або тільки виходять на перехід із тротуару, не є порушенням вимог п. 18.1 ПДР. Оскільки сам склад зазначеного правопорушення передбачає наявність на переході пішоходів, очевидно, що це правопорушення не може бути вчинене за відсутності свідків та/або потерпілих. Відповідно до ст. 256 КпАП, дані свідків та потерпілих, якщо вони є, повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Якщо співробітник ДАІ відмовився внести до протоколу дані інших свідків, наприклад пасажирів транспортного засобу, у своїх поясненнях до протоколу водій може зробити це самостійно. Також у своїх поясненнях необхідно вказати, що пішоходи у момент проїзду транспортного засобу тільки виходили на перехід або що вони у момент його проїзду переходили інші смуги руху, швидкості та напрямку руху не змінювали, потреби у цьому не було, оскільки небезпеки наїзду не існувало.

А отже, не виникло обов'язку водія, передбаченого п. 18.1 ПДР. У разі, якщо дані пішоходів співробітником ДАІ не зафіксовані, слід вказати на це у поясненнях та зробити запис про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КпАП. При зверненні до суду з метою оскарження постанови, винесеної співробітником ДАІ, необхідно спиратися на ті ж аргументи та правові норми, за наявності свідків – просити викликати їх у судове засідання.

Траплялися випадки, коли співробітники ДАІ провокують порушення за допомогою "підставного" пішохода, який виходить на перехід безпосередньо перед транспортним засобом. Якщо є підозри, що співробітники ДАІ діяли щодо вас саме таким чином, необхідно при поданні документів до суду заявити клопотання про витребування з відповідного органу ДАІ копій усіх адмінпротоколів, складених зазначеним екіпажем або співробітником ДАІ у день, коли протокол та постанову склали щодо вас.

Збіг даних "потерпілого" пішохода в усіх або значній частині протоколів буде доказом провокації співробітників ДАІ. Також допоможе виклик зазначеного пішохода у судове засідання. Отже, уникнути неправомірного накладення штрафу за порушення Правил дорожнього руху можливо. Для цього необхідно уважно ознайомитися із даними правилами захисту від автоштрафів.