"Водійські права" за кордоном

Сьогодні у кожного з нас є багато різних документів: національний і закордонний паспорти, свідоцтво про народження, посвідчення водія і талон до нього, документи, які підтверджують освіту, стан здоров'я, облік у податковій інспекції та інші. Як бачимо, перелік не маленький, та потрібен ще такий документ, як міжнародне водійське посвідчення?

Нерідко можна почути, що з українськими національними водійськими посвідченнями за межами України часто виникають проблеми. Мовляв, далеко не всі країни визнають українські національні посвідчення, тому що українські водійські права часто не відповідають вимогам місцевого законодавства. Пояснюється це тим, що українські водійські права, на відміну від водійських прав міжнародного зразка, переведені на латиницю не повністю.

Таким чином виходить, що керувати автомобілем у таких країнах з національними водійськими посвідченнями не можна. Тому в цій статті ми розглянемо деякі аспекти існування національного і міжнародного водійських посвідчень.

Історія виникнення водійського посвідчення
"Прабатько" водійського посвідчення з'явився ще до початку масового виробництва автомобілів. Так, влітку 1888 року в Німеччині винахіднику і власнику фабрики газових двигунів Фрідріху Карлу Бенцу був виданий "дозвіл на випробувальні поїздки на моторизованій повозці", з умовою, що за всі наслідки він нестиме відповідальність сам.
14 серпня 1893 року префект поліції Парижа Луї Лепін видав "довідку про здатність керувати транспортним засобом з механічним двигуном".

Справжні водійські посвідчення, які видавалися всім, хто доводив своє вміння керувати власним автомобілем, почали видаватися в Парижі влітку 1893 року. Обов'язкові іспити були запроваджені у Франції восени 1899 року. Першими автомобілями мали право керувати особи, яким виповнилося 20 років, і які після обов'язкової перевірки отримали "Національне посвідчення придатності до керування". В ці ж роки аналогічні документи з'явилися в американському Бостоні.

В Росії перші водійські посвідчення з'явилися дещо пізніше в 1900 році. Їх запровадив своїм розпорядженням "Про порядок пасажирського руху на автомобілі" градоначальник Санкт-Петербурга. Ці посвідчення вже більше були схожі на сучасні посвідчення – на них були всі необхідні дані водія і його фотокартка. Для отримання такого посвідчення вимагалося не лише вміння керувати, але й знання географії міста.
В 1903 році в Москві водійські посвідчення почав видавати Московський Клуб Автомобілістів. Без цього посвідчення в Москві автомобілем керувати було заборонено.
В 1909 році Росія приєдналася до міжнародної "Конвенції про пересування автомобілів", і в країні була введена прийнята за кордоном форма водійського документа. В 1923 році було затверджене "Свідоцтво на право керування екіпажем", яке мало три категорії, по досвіду керування.

В 1936 році видавати "права" стали органи внутрішніх справ, і вони набули єдиної форми і мали нову назву – "посвідчення водія". В 1956 році їх вперше дозволили вилучати на строк до 1 року за керування в стані сп'яніння і заборонили керування без водійського посвідчення.

В 1963 році в РССР з'явилося міжнародне водійське посвідчення із 5-ма категоріями, кожна з яких давала право керувати певним видом транспорту.
З листопада 2004 року в Україні діють нові водійські посвідчення.

Проблеми з керуванням автомобіля за межами України
Часом у тих країнах, де визнаються національні водійські посвідчення, від поліції ви можете почути претензії щодо українських національних водійських посвідчень. Такі ситуації можуть навіть закінчуватися штрафом в кілька сотень євро за керування без водійського посвідчення. Наприклад, в Україні штраф за керування автомобілем без посвідчення водія складає від 425 до 850 гривень.
Можлива ситуація, коли вас не пустять в країну на автомобілі без посвідчення водія міжнародного зразка. А найбільші проблеми виникають у критичних ситуаціях, наприклад, при наїзді на пішохода або при створенні ДТП в країнах, де не визнаються українські національні водійські посвідчення, де необхідні водійські права міжнародного зразка. Адвокат іншої сторони, навіть якщо вона винна, легко зможе довести, що ви не мали права керування автомобілем. У такому випадку страхова компанія також легко може уникнути виплати відшкодування, яке доведеться сплатити вам.

Проблеми з орендою автомобіля за межами України
Нерідко виникають проблеми із орендою автомобілів за межами України. Одним з випадків обґрунтованої відмови в оренді автомобіля є неналежно оформлені водійські документи. В одних країнах керувати автомобілем можна і з національним посвідченням водія, в інших же тільки з посвідченням міжнародного зразка, а в третіх потрібно тільки водійське посвідчення даної країни, оскільки ці країни не визнають ніяких інших водійських посвідчень, крім власних. У випадку, коли ваше водійське посвідчення не відповідає вимогам законодавства країни, ви почуєте відмову у видачі автомобіля.
Важливо знати, що деякі недобросовісні компанії прокату авто видадуть автомобіль навіть якщо ваше водійське посвідчення не відповідає вимогам законодавства, навіть не звернувши вашу увагу на неправильно оформлені водійські документи. І тут вся відповідальність лягає на вас. Проблеми з поліцією в даному випадку неминучі, а у випадку ДТП вся провина буде покладена на вас, навіть якщо вини вашої немає.
Другою проблемою може бути те, що українське національне водійське посвідчення, на відміну від міжнародного, не є посвідченням особи.

Міжнародне законодавство про дорожній рух
На даний момент у світі існують два міжнародні договори, що регулюють питання визнання національних і міжнародних водійських посвідчень за межами країни видачі: Міжнародна Конвенція Про Дорожній Рух, підписана в Женеві 19 вересня 1949 року, і Міжнародна Конвенція Про Дорожній Рух, підписана у Відні 8 листопада 1968 року.
До Віденської Конвенції Про Дорожній Рух 1968 року приєдналися наступні країни: Австрія, Багами, Бахрейн, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія, Бразилія, Великобританія, Венесуела, Гайана, Гана, Герцеговина, Греція, Грузія, Данія, Еквадор, Естонія, Заїр, Зімбабве, Ізраїль, Індонезія, Іран, Іспанія, Італія, Казахстан, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Куба, Кувейт, Латвія, Литва, Люксембург, Македонія, Марокко, Мексика, Монако, Нігер, Німеччина, Норвегія, Пакистан, ПАР, Польща, Португалія, Республіка Корея, Республіка Молдова, Росія, Румунія, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сенегал, Словаччина, Словенія, Таджикистан, Таїланд, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, ЦАР, Чеська Республіка, Чилі, Швейцарія, Швеція, Югославія.

До Женевської Конвенції Про Дорожній Рух 1949 року приєдналися наступні країни: Австралія, Албанія, Алжир, Андорра, Аргентина, Бангладеш, Беліз, Бенін, Ботсвана, Ватикан, Гаїті, Гамбія, Гватемала, Гібралтар, Гонконг, Гренада, Домініканська Республіка, Єгипет, Західне Самоа, Індія, Ірландія, Ісландія, Йорданія, Камбоджа, Канада, Кіпр, Киргизія, Китай, Конго, Лаос, Лесото, Ліван, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малайзія, Малі, Мальта, Намібія, Нідерланди, Нова Зеландія, Нова Каледонія, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Люція, Свазіленд, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сінгапур, Сирія, США, Сьєрра-Леоне, Тайвань, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Туніс, Туреччина, Уганда, Фіджі, Французька Полінезія, Ямайка, Японія.
Відповідно до ст. 41 (дійсність водійських посвідчень) Віденської Конвенції Про Дорожній Рух від 08.11.1968 р. (текст приводимо мовою ратифікації в Україні)
"Договаривающиеся стороны будут признавать:

а) любое национальное водительское удостоверение, составленное на их национальном языке или на одном из их национальных языков, либо, если оно не составлено на таком языке, сопровождаемое заверенным переводом;
b) любое национальное водительское удостоверение, соответствующее предписаниям приложения 6 к настоящей Конвенции;
с) любое международное водительское удостоверение, соответствующее предписаниям приложения 7 к настоящей Конвенции (вносимые в удостоверение от руки или отпечатанные на машинке записи делаются либо только буквами латинского алфавита или прописью, либо повторяются таким же образом), действительно на своей территории для управления автомобилем, соответствующее категории или категориям транспортных средств, на управление которыми выдано удостоверение, при условии, что указанное удостоверение является действительным и что оно выдано другой Договаривающейся стороной или одним из ее территориальных подразделений, либо объединением, уполномоченным на то этой Договаривающейся стороной, или одним из ее территориальных подразделений. Положения настоящего пункта не применяются к водительскому удостоверению ученика-водителя.
Независимо от положений, содержащихся в предыдущем пункте:
а) если действительность водительского удостоверения обусловлена специальной пометкой, требующей ношения данным лицом некоторых приспособлений или предусматривающей некоторое переустройство транспортного средства с учетом инвалидности водителя, это удостоверение считается действительным только при условии соблюдения этих предписаний;
b) Договаривающиеся стороны могут не признавать действительными на своей территории водительские удостоверения, владельцу которого не исполнилось восемнадцать лет;
с) каждая Договаривающаяся сторона может не признавать действительными на своей территории для управления автомобилями или составами транспортных средств категорий C, D, Е, водительские удостоверения, владельцам которых не исполнилось двадцать один год.
Договаривающиеся стороны обязуются принять необходимые меры для того, чтобы национальные и международные водительские удостоверения не выдавались на их территории без разумной гарантии способности водителя управлять транспортным средством и его физической пригодности.
Международное водительское удостоверение может выдаваться только на основании национального водительского удостоверения, выданного с учетом минимальных требований, предусмотренных в настоящей Конвенции. Международное водительское удостоверение теряет силу по истечении срока действия соответствующего национального водительского удостоверения, номер которого должен проставляться в международном водительском удостоверении".

Видача і обмін посвідчення водія
Починаючи з 2004 року в Україні почали видавати водійські посвідчення, які узгодили із вимогами Європейського Союзу. Таким чином, такі посвідчення є більш надійнішими для керування на території Євросоюзу.
Особам, які склали теоретичний і практичний іспити, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видається посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
У разі видачі дозволу на право керування транспортними засобами іншої категорії посвідчення водія обмінюється на нове, до якого вносяться відмітки, що були в попередньому посвідченні.

Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів без обов'язкового додаткового їх навчання в закладі з підготовки водіїв.
Обмін посвідчення водія, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо) для осіб, які керують транспортним засобом (якщо це підтверджено відповідними документами), здійснюється без складення іспитів. А особи, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складення теоретичного і практичного іспитів без обов'язкового додаткового їх навчання в закладі з підготовки водіїв.
Обмін посвідчення водія у зв'язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім'я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.
Посвідчення водія старого зразка, може бути обміняне на нове, але це не є обов'язком. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:
A1, A – відповідає категорії A;
B1, B – відповідає категорії B;
C1, C – відповідає категорії C;
D1, D – відповідає категорії D;
BE – відповідає категоріям B і E;
C1E, CE – відповідає категоріям C і E;
D1E, DE – відповідає категоріям D і E;

T – відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.
Обмін посвідчення водія проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання особи за умови подання особою картки водія або довідки з реєстраційно-екзаменаційного підрозділу про підтверд-ження факту видачі посвідчення водія та довідки про непозбавлення особи права на керування транспортним засобом, виданої підрозділом Державтоінспекції за зареєстрованим місцем проживання. Довідка про непозбавлення права на керування транспортним засобом дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Для відкриття нижчих категорій особа подає до реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції довідки про проходження двадцятигодинних курсів навчання керуванню на відповідному транспортному засобі у закладах з підготовки водіїв, підтвердження керування транспортним засобом протягом останніх 12 місяців за однією з відкритих категорій та складає практичний іспит з керування на транспортному засобі нижчої категорії. Можливе одночасне відкриття двох або більше нижчих категорій за наявності відповідних довідок, виданих закладами з підготовки водіїв, та складення практичних іспитів за кожною з таких категорій.
Нижчими категоріями вважаються:
D1 – до D;
C – до D1, D;
C1 – до C, D1, D;
B – до C1, C, D1, D;
B1 – до B, C1, C, D1, D;
A – до B1, B, C1, C, D1, D;
A1 – до категорії A, B1, B, C1, C, D1, D.

Якщо особа не керує транспортним засобом протягом останніх 12 місяців, відкриття нижчих категорій здійснюється після складення теоретичного та практичного іспитів.
У разі втрати посвідчення водія видається нове з відміткою "Дублікат". На період оформлення дубліката посвідчення водія видається тимчасовий талон на право керування транспортним засобом відповідної категорії на два місяці після складення громадянином теоретичного і практичного іспитів. У разі необхідності (надсилання запиту і одержання на нього відповіді, з'ясування окремих обставин, які пов'язані з втратою посвідчення тощо) строк дії талона може бути продовжений на один місяць.
Особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія або посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної Конвенції Про Дорожній Рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами внутрішніх справ України дозволу на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Співробітникам іноземних дипломатичних і консульських представництв в Україні, постійним представникам преси та інших іноземних організацій, якщо вони мають дійсні посвідчення водія іноземної держави (за умови, що країна їх постійного проживання є договірною стороною Міжнародної конвенції про дорожній рух) або міжнародні посвідчення водія, українські посвідчення видаються без проходження ними медичного огляду і складення іспитів.
Якщо в іноземних громадян та осіб без громадянства немає національних або міжнародних посвідчень водія, українське посвідчення видається їм на загальних підставах.

Водійське посвідчення міжнародного зразка
Водійське посвідчення міжнародного зразка, що видається ДАІ, являє собою сіру книжку з дев'ятьма сторінками формату А6 на шести мовах: українська, англійська, німецька, іспанська, російська, французька. Міжнародне водійське посвідчення повністю відповідає вимогам Міжнародної Конвенції Про Дорожній Рух, підписаної у Відні 8 листопада 1968, і всім прийнятим поправкам до неї. Міжнародні водійські права, як і національні українські водійські посвідчення, для громадян України має право видавати тільки Державна Автомобільна Інспекція МВС України.

Таким чином, в багатьох країнах можна керувати автомобілем за національним водійським посвідченням, особливо, коли воно нового зразка. Але перед поїздкою потрібно переконатися, що в запланованій для автомобільного візиту країні можна керувати за національним водійським посвідченням. З орендою на національні "водійські права", як правило, виникають проблеми, тому для таких цілей і додаткового убезпечення себе варто зробити міжнародне водійське посвідчення. Вартість оформлення такого посвідчення складатиме приблизно 880 грн. при наявності медичної довідки.