Ви запитуєте – ми відповідаємо

Час від часу автовласники зустрічаються з індивідуальними автомобільними питаннями, на які вони хотіли б знати конкретні відповіді. Тому ми дамо юридичну відповідь на кілька з них.

Чи може один із подружжя без згоди другого продати автомобіль, який було придбано ним у шлюбі?

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тобто і чоловік, і дружина на рівних засадах є власниками такого майна, в даному випадку автомобіля.

Цивільним кодексом України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству. Для повного розуміння змісту наданих власникові прав, звернемося до теорії цивільного права та розглянемо значення даних понять:
    користування – можливість власника або інших осіб вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб та інтересів;
    володіння – можливість власника утримувати річ, яка на законних підставах йому належить;
    розпорядження – можливість власника вирішити юридичну долю речі на свій розсуд: продати, подарувати, здати в оренду, заставу та інше.

В даному випадку маємо двох власників, які можуть однаково володіти, користуватись та розпоряджатись автомобілем.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, які підлягають державній реєстрації, провадиться нотаріусами за місцем їх державної реєстрації або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину. При нотаріальному посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя, яка оформлюється нотаріусом.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Крім того, сама згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально.

Також треба пам’ятати, що про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення. Також є ще одна особливість при здійсненні таких правочинів: якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні такого договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій згоді.

Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику договору, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого договору.

При посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена/неодружений, удова/удівець), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення договору через представника – від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні договору подавати від його імені відповідні заяви.
Договори щодо розпорядження майном можуть бути посвідчені без згоди другого з подружжя також у випадках:
    – коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім;
    – якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

Чинним законодавством, нажаль, не вимагається обов’язкового нотаріального посвідчення договорів на відчуження транспортних засобів, проте вчиняючи дані дії без згоди другого з подружжя перший порушує його право власності на автомобіль.

Згідно з положеннями Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Тобто якщо договір про відчуження автомобіля укладається одним із подружжя (і не буде посвічуватись нотаріально), а інший з подружжя проти укладення такого договору, то в такому випадку другому з подружжя доведеться в судовому порядку визнавати такий договір недійсним та доводити, що він не давав згоди на укладання угоди щодо відчуження автомобіля.
    Що може вдіяти другий з подружжя та до кого пред’являти претензії? Другий із подружжя, який має бажання пред’явити претензії, може пред’явити їх до першого із подружжя, який самовільно продав це авто, до покупця цього авто, а якщо правочин був нотаріально посвідчений – ще й до нотаріуса, який посвідчив такий правочин без згоди другого з подружжя. Все насамперед залежить від бажання другого із подружжя: повернути незаконно відчужене авто, отримати частку від ціни, сплаченої за авто, чи щось інше.
   
Як сплачується збір за першу реєстрацію вантажопасажирських транспортних засобів?
З моменту набрання чинності ПКУ, а саме з 01.01.2011 р., на зміну податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, який діяв відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. № 1963-XII (далі – Закон № 1963), прийшов збір за першу реєстрацію транспортних засобів, якому присвячено розділ VII ПКУ.

Одним із важливих питань стало врегулювання збору за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажопасажирських автомобілів. Відповідно до Порядку узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансу від 22.06.2000 р. № 338, автомобіль вантажопасажирський – це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів.

Платниками збору за першу реєстрацію вантажопасажирських автомобілів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні відповідного транспортного засобу, об’єктом оподаткування при цьому є сам вантажопасажирський автомобіль. Базою оподаткування визначено об’єм циліндра двигуна в куб. сантиметрах.

Першій реєстрації підлягають також і не нові автомобілі, тобто ті, які вже використовувалися, проте на території України до цього не були зареєстровані.

Новим слід вважати транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію. Іншими словами, це транспортний засіб, який жодного разу не був зареєстрований як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ПКУ, використовувані автомобілі – це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Слід звернути увагу, що також йдеться про дозвіл, який отримано за кордоном.

Роком виготовлення транспортного засобу вважається календарна дата виготовлення, включаючи день, місяць, рік. У випадку коли календарну дату виготовлення визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Залежно від того, який автомобіль реєструється (новий чи використовуваний), при розрахунку збору застосовуються відповідні коефіцієнти, встановлені ПКУ:
    • для нових транспортних засобів – 1;
    • для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років, – 2;
    • для транспортних засобів, що використовувалися більше 8 років, – 40.
    Що стосується ставок податку, то слід зауважити, що норми ПКУ відрізняються від норм Закону № 1963. Відповідно до ПКУ ставки збору за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажопасажирських автомобілів використовуються ті ж самі, що й для вантажних автомобілів, тоді як раніше використовувались ставки для легкових автомобілів.
Як і раніше, ставки податку диференційовані та змінюються залежно від об’єму циліндрів двигуна. Відповідно, якщо об’єм двигуна вантажопасажирських автомобілів становить до 8200 куб. см, ставка збору становить 15 грн. за 100 куб. см; від 8201 до 15000 куб. см – 20 грн.; з об’ємом більше 15001 куб. см – 25 грн.
Враховуючи відповідні коефіцієнти, матимемо наступні ставки податку: Таблиця 1
 
Розглянемо дану ситуацію на прикладі. Для наочності візьмемо однаковий об’єм циліндра двигуна та різний вік автомобіля.
1. Придбано новий вантажопасажирський автомобіль з об’ємом 8200 куб. см.
Відповідно, слід сплатити збір за першу реєстрацію транспортного засобу в розмірі 1230,00 грн.:
Сума збору =  8200 куб. см х 15,00 грн.  100 куб. см                              х 1 = 1230,00 грн.
2. Придбано вантажопасажирський автомобіль, який використовувався 5 років, з об’ємом 8200 куб. см.
Розмір збору за першу реєстрацію транспортного засобу буде 2460,00 грн.:
Сума збору =  8200 куб. см х 15,00 грн.   100 куб. см                            х 2 = 2460,00 грн.
3. Придбано вантажопасажирський автомобіль, який використовувався 10 років, з об’ємом 8200 куб. см.
Розмір збору за першу реєстрацію транспортного засобу становитиме 49200,00 грн.:
Сума збору =  8200 куб. см х 15,00 грн.    100 куб. см                           х 40 = 49200,00 грн.
З даного прикладу видно, що чим старіший автомобіль, тим більший розмір збору за першу реєстрацію такого транспортного засобу.

Розрахований збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів. Сплачувати збір слід за місцем реєстрації транспортних засобів.

Після першої реєстрації в Україні транспортних засобів юридичні особи в десятиденний строк повинні подати до відповідного органу ДПС розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою та на умовах, передбачених ст. 46 ПКУ. Проте слід зауважити, що у випадку реєстрації транспортного засобу в районі, іншому ніж район реєстрації підприємства, даний розрахунок подається не лише до органу ДПС району, в якому зареєстровано підприємство, а також до органу ДПС за місцем реєстрації транспортного засобу. При цьому не слід забувати той факт, що для подання відповідної довідки до податкової іншого району, необхідно сперш стати на облік в даному районі.

Це необхідно мати на увазі, адже для того, щоб зареєструватися в податковій, необхідно як мінімум 10 днів, тоді як довідку слід подати в такий же термін. Може виникнути ситуація, коли просто не вистачить часу для подання довідки у встановлений термін, і доведеться платити штраф 170 грн. за несвоєчасне подання повідомлення, передбачений ст. 128 ПКУ.