Вантажні поїздки
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні
До постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" (далі – постанова № 207) внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 515, що доповнили перелік необхідних документів, які повинен мати водій юридичної особи або фізичної особи – підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом. Змінами визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов'язковою є товарно-транспортна накладна, а при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспорт-на накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Типову форму товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) затверджено спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 "Про затверд-ження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (зі змінами та доповненнями). При цьому відповідно до п. 2 наказу № 488/346 застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Відповідно до вимог п. 21 ст. 11 Закону України від 20.12.90 р. № 565-XII "Про міліцію" працівники міліції мають право оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб. Отже, під час перевезення вантажів водій повинен мати всі документи, зазначені у постанові № 207, та на вимогу працівників Державтоінспекції МВС України пред'являти їх для перевірки. Відтепер внесеними змінами чітко визначено, що особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати від водія юридичної особи або фізичної особи – підприємця документи, не передбачені у переліку, зазначеному в постанові № 207.
Так, згідно з вимогами цієї постанови водій юридичної особи або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинен мати такі документи:
• фотокопію ліцензії, засвідчену автомобільним перевізником, або ліцензійну картку;
• товарно-транспортну накладну;
• посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
• реєстраційний документ на транспорт-ний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверд-жує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
• талон про проходження державного технічного огляду;
• поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому водій юридичної особи повинен мати також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Водій юридичної особи або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, повинен мати:
• накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
• посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
• реєстраційний документ на транспорт-ний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверд-жує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
• талон про проходження державного технічного огляду;
• поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водій юридичної особи повинен мати також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспорт-ного засобу.
При перевезенні небезпечних вантажів крім вищезазначених документів необхідно мати:
• свідоцтво про допущення транспорт-ного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;
• ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
• інструкцію на випадок аварії або надзвичайної ситуації;
• узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України.
При перевезенні вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень водій додатково повинен мати дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією МВС України.
Облік витрат на придбання пально-мастильних матеріалів
Основним документом, на підставі якого здійснюється списання ПММ, є подорожній лист за ф. № 2ТН. Списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ з урахуванням норм витрат, наведених у наказі Мінтрансу України "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" від 10.02.98 р. № 43 (зі змінами та доповненнями). Таким чином, якщо підприємство має на балансі вантажний автомобіль та використовує його у господарській діяльності, то відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР витрати на використане пальне, безпосередньо пов'язані з веденням виробництва, відносяться до складу валових витрат звітного періоду в повному обсязі за умов наявності всіх підтвердних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, та дотримання норм витрат. Залишки ПММ обліковуються відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Справляння єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон України при переміщенні вантажних та вантажно-пасажирських транспортних засобів без вантажу
Згідно із Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" від 04.11.99 р. № 1212-XIV (за текстом – Закон № 1212-XIV) єдиний збір установлюється щодо транспортних засобів (далі – ТЗ) вітчизняних та іноземних власників, визначених у ст. 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України. Єдиний збір справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України митного при транзиті вантажів і ТЗ, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і ТЗ, за проїзд ТЗ автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних ТЗ з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом залежно від виду, місткості або загальної маси ТЗ.
Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 р. № 1569. Єдиний збір складається з: плати за здійснення передбачених Законом № 1212-XIV видів контролю вантажу і ТЗ; плати за проїзд ТЗ автомобільними дорогами; додаткової плати за проїзд автомобільного ТЗ з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір не справляється у разі: перетинання державного кордону авіаційними та водними ТЗ, залізничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськими вагонами, легковими автомобілями; транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон та перевантажується на інший ТЗ у зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом ввезення та вивезення цього вантажу; в'їзду та виїзду ТЗ у межах одного пункту пропуску через державний кордон без перетинання митного кордону; переміщення товарів трубопровідним транспортом та лініями електропередачі. Постає питання, чи справляється єдиний збір у пунктах пропуску через державний кордон України при переміщенні вантажних і вантажно-пасажирських ТЗ без вантажу.
Митним кодексом України передбачено, що транспортні засоби – це будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Таким чином, об'єктом оподаткування єдиним збором є саме ТЗ, визначені ст. 5 Закону № 1212-XIV. Крім того, згідно зі ст. 6 зазначеного Закону для автомобільних ТЗ та контейнерів, які перетинають державний кордон України без вантажів, ставка єдиного збору за здійснення визначеного цим Законом контролю встановлюється у розмірі 20 % ставки, визначеної у ст. 5 цього Закону для відповідних автомобільних ТЗ та контейнерів. При цьому плата за проїзд автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду), у тому числі за перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, справляється повністю.
Для перевезення вантажу підприємство орендує вантажний автомобіль. Перевізник надає акти виконаних робіт, в яких зазначає маршрут перевезення. Чи достатньо актів виконаних робіт для включення послуг з автоперевезення до складу валових витрат?
Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті. При цьому відповідно до норм пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.
Слід зазначити, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо. Для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, – документ, який підтверджує право власності на вантаж (наприклад, накладна), подорожній лист з відмітками тощо.
Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат, повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів. При цьому акт виконаних робіт є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг).
Чи сплачується транспортний податок за причіп?
Причіп – це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Напівпричіп – причіп, вісь (осі), якого розміщено позаду центру маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) та який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспорт-ний засіб, який виконує функції тягача. Отже, причепи (напівпричепи) хоча і є транспортними засобами, що підлягають реєстрації, проте не потрапляють під об'єкт оподаткування транспортним податком (у зв'язку з цим і ставку податку для них не встановлено). Тому податок з власників транспортних засобів за них сплачувати не потрібно.
Як класифікуються вантажно-пасажирські автомобілі?
Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТ ЗЕД є технічні умови, сфера застосування та призначення, визначені заводомвиробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації. Для класифікації транспортних засобів використовується технічна документація заводу-виробника, сертифікати або аналогічні документи, видані уповноваженим органом країни-експортера або країни-виробника, із зазначенням, що автомобіль належить до певної категорії. Згідно з Додатковими примітками до розділу XVII Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. № 2371-III (зі змінами та доповненнями) до товарної позиції 8703 включаються автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені переважно для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажно-пасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.
У товарній позиції 8703 термін "вантажно-пасажирський автомобіль-фургон" означає транспортний засіб, що має максимально дев'ять місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів. Деякі моторні транспортні засоби цієї товарної позиції характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що такі транспортні засоби сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). Такі ознаки враховуються у випадку, якщо моторний транспортний засіб має повну масу не більш як 5 т і єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія та пасажирів та іншу зону, яка використовується для перевезення як пасажирів, так і вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів належать автомобілі, відомі як багатоцільові транспортні засоби (наприклад, транспортні засоби типу "фургон", автомобілі для активного відпочинку (sport utility vehicle – SUV), деякі автомобілі з кузовом типу "пікап").
Характерними ознаками конструкції цих транспортних засобів, як правило, є:
• наявність постійно встановлених сидінь із пристроями безпеки (наприклад, з ременями безпеки або з місцями для кріплення та/або пристосуваннями для встановлення ременів безпеки) для кожного пасажира або наявність стаціонарних місць для кріплення та/або пристосувань для встановлення сидінь і пристроїв безпеки у задній зоні салону позаду зони для водія та передніх пасажирів. Ці сидіння можуть бути фіксованими, такими, що складаються, такими, що знімаються, на анкерному кріпленні або виносними;
• наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова;
• наявність дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова;
• відсутність стаціонарної панелі або перегородки між зоною для водія з передніми пасажирами та задньою зоною, яку може бути використано для перевезення як пасажирів, так і вантажів;
• наявність ознак комфорту та оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, властивих пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).
Товарна позиція 8703 також включає багатоцільові транспортні засоби, такі як транспортні засоби, призначені для перевезення як людей, так і вантажів, а саме:
типу "пікап":
транспортні засоби цього типу, обладнані більше ніж одним рядом сидінь і мають дві окремі частини, а саме кабіну закритого типу для перевезення пасажирів і відкриту або закриту платформу для перевезення вантажів. Однак такі транспортні засоби класифікуються у товарній позиції 8704, якщо максимальна внутрішня довжина підлоги частини, призначеної для перевезення вантажів, становить більш ніж 50 % довжини колісної бази транспортного засобу або якщо транспортні засоби мають більше двох осей;
типу "фургон":
транспортні засоби типу "фургон", обладнані більше ніж одним рядом сидінь, мають відповідати критеріям, наведеним вище до товарної позиції 8703. Однак транспортні засоби типу "фургон", обладнані одним рядом сидінь, які не мають стаціонарних місць для кріплення та спеціальних пристосувань для встановлення сидінь і засобів безпеки (паси безпеки тощо) у задній зоні транспортного засобу, незалежно від того, обладнані вони стаціонарною перегородкою між зоною для перевезення пасажирів і зоною для перевезення вантажів чи ні, а також незалежно від того, чи мають вони вікна в задній панелі, класифікуються у товарній позиції як транспортний засіб для перевезення вантажів.