Прийоми захисту від автоштрафів - 2

Штраф – це явище, з яким водії хотіли б взагалі не зустрічатися. Для цього потрібно не порушувати Правила дорожнього руху та знати мінімальний юридичний мінімум для захисту від неправомірного накладення штрафів з боку працівників ДАІ. Тому продовжуємо розглядати прийоми захисту від автоштрафів за поширені порушення.

Перевищення швидкості
Відповідальність за перевищення швидкості більше, ніж на 20 км/год передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України. Адмінстягнення передбачено у вигляді накладення штрафу від 255 гривень до 340 гривень. Постанова виноситься посадовою особою ДАІ (міліції), як правило, на місці порушення. А от штраф за перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш ніж на 50 км/год передбачений ч. 3 ст. 122 КпАП. Віповідальність: накладення штрафу від 510 гривень до 680 гривень або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин. Постанова виноситься суддями районних або прирівняних до них судів.

Доказом скоєння такого правопорушення є показання технічних приладів та засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису (ст. 251 КпАП). Іншими доказами зазначене правопорушення підтверджено бути не може.

В тому числі, виходячи з зазначеного формулювання, не можуть бути доказом показання приладів, які вимірюють швидкість, але не мають функцій фотографування або відеозапису. Відсутність такої функції приладу автоматично робить неможливим використання результатів вимірювання таким приладом як доказу. У разі застосування співробітниками ДАІ приладів та засобів вимірювання швидкості, які не мають функції фото- або відеофіксації, слід пояснити співробітнику ДАІ неможливість використання як доказу у справі про адміністративне правопорушення, а якщо складається адмінпротокол та постанова, внести ці аргументи до графи пояснень.

Наказом МВС від 01.03.2010, № 33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» було затверджено перелік спеціальних засобів ДАІ. В цей перелік потрапили:
1. Технічні засоби для визначення швидкості руху:
- вимірювач швидкості радіолокаційний "Беркут";
- вимірювач швидкості радіолокаційний "Сокол";
- вимірювач швидкості руху транспортних засобів радіолокаційний "Искра-1";
- вимірювач швидкості руху транспортних засобів радіолокаційний "Радис";
- вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "Рапіра";
- вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "Візир".

2. Спеціальні технічні засоби, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису:
- вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "Візир" з активованою функцією "автоматичний режим" модифікації "Візир 03";
- вимірювач швидкості радіолокаційний з фотофіксацією "Арена";
- лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM.

Але у відповідь на численні звернення автомобілістів щодо законності притягнення їх до адміністративної відповідальності у сфері порушення правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою технічних засобів TruCAM і "Арена", Генпрокуратура встановила, що ці технічні засоби використовуються Департаментом ДАІ МВС без експертного висновку та сертифіката відповідності, що є порушенням вимог законів «Про інформацію» та «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». Тому до усунення цих порушень використання цих приладів є незаконним, а відповідно їх показники не можуть бути доказом порушення.

Так, відповідно до ст. 10-15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", вимірювання, що проводяться для суду та правоохоронних органів, належать до сфери державного метрологічного контролю та нагляду. Це означає, що кожен тип засобу вимірювальної техніки повинен бути допущений до застосування в Україні у встановленому порядку, а кожен примірник такого засобу - пройти відповідну повірку, що повинно підтверджуватися документами та/або знаками на самому приладі (свідоцтвом про реєстрацію типу вимірювального засобу, свідоцтвом про повірку або відповідним штампом).

Відсутність документів про допуск типу засобу вимірювальної техніки та/або повірку самого засобу чи прострочення повірки тощо робить неможливим використання результатів вимірювань як доказу. Навіть використання приладів (зокрема, типу "Візир"), які мають функції фото- або відеозйомки, не гарантує належності виміряної швидкості саме сфотографованому транспортному засобу, оскільки дальність дії радара значно перевищує дальність фотографування або відеозйомки, також може перевищувати і кут розповсюдження радіохвиль. З цієї причини можлива ситуація, коли зафіксовано швидкість зовсім іншого автомобіля. Це також слід мати на увазі при бажанні вести аргументований захист.

Важливе значення має визначення зони того чи іншого обмеження швидкості. Зокрема, це стосується визначення та меж населеного пункту. Згідно з п. 1.10 ПДР населеними пунктом є територія, яка має дві ознаки: забудована та позначена відповідними дорожніми знаками. Якщо немає хоч однієї з цих ознак, то населеним пунктом дана територія не є. Відповідно до опису знаків 5.45, 5.46 (населений пункт) (розділ 33 ПДР) вони повинні встановлюватися на фактичній межі забудови, що прилягає до дороги. За таких умов у випадках, коли відповідні знаки встановлюються далеко від фактичної межі забудови, така територія до початку забудови не відповідає визначенню населеного пункту, самі ж знаки встановлені з порушенням вимог ПДР та стандартів, а тому відповідні обмеження швидкості на цих ділянках не діють.

Якщо обмеження швидкості встановлено знаком 3.29 (обмеження максимальної швидкості), слід знати, що даний знак має зону дії до найближчого перехрестя або до закінчення населеного пункту (розділ 33 ПДР). При цьому табличкою 7.2.1 може бути тільки зменшено, а не збільшено зону його дії. Тому у випадку, якщо дана табличка позначає більшу зону дії знака ніж до найближчого перехрестя, зона дії знака все ж розповсюджується до перехрестя. У разі наявності зазначених заперечень проти порушення їх необхідно внести до своїх пояснень до адмінпротоколу, а потім залежно від того, яким органом розглянуто справу, оскаржити постанову посадової особи ДАІ або заявити відповідне клопотання у суді при розгляді справи за адмінпротоколом.

Проїзд на заборонний сигнал світлофора
Відповідальність за це порушення передбачена ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Фіксація може відбуватися за допомогою технічних засобів чи приладів, що мають функцію фото- чи відеозапису, також постанова може виноситися інспектором безпосередньо на підставі візуальної фіксації.

У випадку застосування засобів чи приладів, зазначених вище, слід застосувати вищезазначений оскарження постанов, начальнику відповідного органу ДАІ або до суду, винесених за результатами фотофіксації, із особливостями, які ми розглянемо нижче. Для того щоб ефективно захищатися від обвинувачень у вчиненні зазначеного порушення, слід чітко знати значення та вимоги сигналів світлофора (п. 8.7.3 ПДР).

Наприклад, контурні стрілки, нанесені на основні сигнали світлофора, інформують водіїв про наявність додаткової секції світлофора; за відсутності таких стрілок водій може посилатися на те, що він не міг знати про наявність додаткової секції, якщо на нього складають протокол за проїзд у напрямку вимкненого сигналу додаткової секції, у темний час доби тощо. Аналогічно зелений сигнал, що мигає, не є заборонним сигналом світлофора. Накладати стягнення за проїзд на нього співробітники ДАІ не мають права.

     Трапляються ситуації, коли співробітник ДАІ після проїзду перехрестя зупиняє водія, який виїхав на перехрестя на дозвільний сигнал світлофора, й обвинувачує у порушенні вимог світлофора. Насправді водій на підставі п. 8.11 ПДР має право продовжити рух у такій ситуації, а відповідно до п. 16.8 ПДР він зобов'язаний це зробити за умови забезпечення безпеки. Але це не стосується випадків наявності стоп-лінії на виїзді або у середині перехрестя. З іншого боку, слід вказати (у т. ч. й у поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення), що у разі, коли співробітник ДАІ перебуває у кількох десятках метрів за перехрестям, він не може точно бачити, який сигнал світлофора горів для водія саме у момент виїзду на перехрестя (перетинання стоп-лінії), просто внаслідок кута зору співробітника ДАІ.

    Порушення рядності
    За загальним правилом, зазначені правопорушення кваліфікуються співробітниками ДАІ як порушення правил розташування транспортних засобів на дорозі (ч. 2 ст. 122 КпАП України). Найбільш розповсюджені порушення у цій частині - рух у лівих смугах при вільних правих. Співробітники ДАІ трактують це як порушення п. 11.2 ПДР.

 Захист у цій ситуації - наголошувати у своїх поясненнях до протоколу на наявності перешкод для руху у правій смузі, наприклад, службового автомобіля ДАІ, інших припаркованих транспортних засобів тощо. Також причиною руху не у правій смузі може бути поганий стан дорожнього покриття на ній (ями, колії тощо), що часто зустрічається на дорогах, які мають кілька смуг руху у даному напрямку. За необхідності надсилається запит до відповідних дорожніх служб, як зазначалося вище, й у разі оскарження постанови у судовому порядку відповідь надається до суду.

Інша розповсюджена ситуація - звинувачення з боку співробітників ДАІ у порушенні рядності, а також виїзді на смугу зустрічного руху, при відсутності розмітки. У цій ситуації слід наголошувати на тому, що за відсутності розмітки кількість смуг руху визначається самими водіями, відповідно до габаритів транспортних засобів тощо (п. 11.1 ПДР). До того ж, як правило, точно визначити на відстані, чи було порушення, навіть виїзд на смугу зустрічного руху, співробітник ДАІ без вимірювання відстані від транспортного засобу до правого та лівого краю дороги не може, навіть за умови фотофіксації. На це теж треба звернути увагу, у разі складання протоколу зробити відповідні пояснення. За наявності свідків - вписати їхні дані (у т. ч. пасажирів). При оскарженні постанови - користуватися цими даними та аргументами.

 Порушення вимог дорожніх знаків та розмітки
Зазначене правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП.
Звичайно, досить часто протоколи та постанови (постанова виноситься співробітником ДАІ, який виявив порушення; протокол складається у випадку заперечення водієм скоєння порушення) за такі порушення складаються співробітниками ДАІ правильно. Але є багато випадків, коли протоколи та постанови складаються необґрунтовано, внаслідок незнання вимог ПДР самими співробітниками ДАІ або в розрахунку на незнання їх водіями.

Передусім, необхідно чітко знати зону дії кожного дорожнього знака. Так, дія більшості найпоширеніших заборонних дорожніх знаків (у т. ч. заборони руху взагалі або певним категоріям транспортних засобів, обмеження швидкості, заборони обгону, обмеження або заборони зупинки та стоянки тощо) розповсюджується до найближчого перехрестя після їх встановлення або до межі населеного пункту (що ближче) (опис у розділі 4 додатка 1 до ПДР). При цьому знаками, що відміняють дані обмеження або заборони, чи табличками "зона дії" зона дії знака може бути тільки зменшена, але не збільшена (вказівка на зменшення зони дії знаків табличками: розділ 3 додатка 1 до ПДР).

Слід також знати, що знаки, які забороняють або обмежують зупинку чи стоянку, розповсюджуються тільки на той бік дороги, на якому вони встановлені. У зоні дії знака заборони обгону або розмітки 1.1 дозволяється обгін одиночних транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю менше 30 км/год (за умови забезпечення безпеки). Описати у короткому розділі всі подібні особливості дії знаків чи розмітки неможливо, тому ми навели найбільш поширені приклади. Водію необхідно знати такі особливості і бути в змозі пояснити їх, за необхідності із посиланням на текст ПДР, співробітнику ДАІ. А у разі складання адмінпротоколу та постанови - дати відповідні пояснення у призначеній для цього графі протоколу.

Розповсюджена ситуація, коли співробітники ДАІ звинувачують водія у порушенні вимог знаків та розмітки, які відсутні (але повинні бути за схемою організації руху), або розмітки, котрої не видно внаслідок погодних умов (вкрита снігом), або знаків, розташованих із порушенням стандартів, через що їх не видно (велика висота встановлення, закриті гілками дерев тощо). У цій ситуації необхідно зазначити у своїх поясненнях ці обставини. Якщо постанова оскаржується у судовому порядку, одночасно з поданням документів до суду необхідно надіслати лист до відповідної дорожньо-експлуатаційної організації - щодо відсутності, стану або неправильного встановлення знаків чи розмітки, або запит про погодні умови до органів Гідромету. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" Ви отримаєте відповідь. Якщо у ній буде сказано, що щодо відсутності або стану знаків чи розмітки вжито або буде вжито заходів, чи підтверджена наявність снігового покриву у зазначений день, це буде доказом, який Ви зможете надати у суді, щодо відсутності порушення з Вашого боку.

     Порушення правил обгону
Дане правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП.
При захисті слід мати на увазі визначення обгону у п. 1.10 ПДР, яке пов'язує його із виїздом на смугу зустрічного руху. Тобто будь-який маневр випередження без виїзду на смугу зустрічного руху обгоном не є. Це є важливим в умовах, коли складається спірна ситуація щодо того, чи випередження здійснено із виїздом на смугу зустрічного руху, що часто буває в умовах відсутності розмітки. У такій ситуації необхідно зазначити це у своїх поясненнях. Це ж стосується і звинувачення у здійсненні "обгону з правого боку" - за існуючого визначення обгону такий маневр фактично неможливий.

У своїх поясненнях необхідно це відзначити, зробивши акцент на тому, що за таких умов відбувалося саме випередження, а воно ПДР не заборонено. Якщо порушення правил обгону на думку співробітника ДАІ полягає у тому, що створено перешкоду або небезпеку для руху інших учасників руху (того, кого обганяють, або зустрічного), то відповідно до ст. 256 КпАП і того факту, що таке порушення не може бути вчинено за відсутності свідків і потерпілих, дані яких, за їх наявності, повинні бути внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, при відсутності у протоколі цих даних сам протокол є таким, що не відповідає вимогам закону, а порушення вимог ПДР недоведеним. За таких умов це необхідно відзначити у своїх поясненнях до протоколу (вписавши своїх свідків за їх наявності). У разі оскарження постанови - викласти зазначені аргументи.

Отже, при дотриманні правил дорожнього руху та прийомів юридичного захисту неправомірного накладення штрафів можна не боятися. Кожному водію потрібно час від час освіжати в своїй пам’яті поради, які розглядали в цій статті. Це допоможе вберегти свій гаманець від зайвих витрат.