Купівля-продаж автомобіля за генеральною довіреністю

Про неочікувані "сюрпризи"  від податкової служби

Ще з часів виникнення податків люди шукали різні варіанти, щоб якомога менше їх платити. В цьому не є виключенням і  Україна. Кожна людина прагне досягати поставлених цілей при найменших затратах (або в ідеалі взагалі без них).  Питання економічної вигідності особливо актуальне при купівлі-продажу (далі – відчуження) автомобілів, що відбувається, в силу різних причин, досить часто. Таким чином з'явилася така оптимізаційна схема продажу як "купівля-продаж" автомобіля за "генеральною довіреністю". Популярність даного методу придбання автомобіля полягає, перш за все, в швидкості досягнення поставленої сторонами мети. Так, для отримання документа на право використання і розпорядження автомобілем, як правило, достатньо всього лише півгодини часу. Саме за цей час, здійснивши похід до нотаріуса, можна оформити генеральну довіреність. Поняття "купівля-продаж" та "генеральна довіреність" в контексті даної статті взяті в лапки не випадково. Далі ми розглянемо чим це пояснюється.

 "Купівля-продаж"

Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003  № 435-IV (далі – ЦКУ) довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, тобто не передбачається перехід права власності на об'єкт, що відчужується, а лише представництво. За договором купівлі-продажу  (ст. 665 ЦКУ) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, тобто відбувається оформлення переходу права власності.  При передачі права користування та розпорядження транспортним засобом фізичною особою-власником транспортного засобу (довірителем) на підставі  довіреності іншій особі, право власності на транспортний засіб залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна і право розпорядження власністю (транспортним засобом) залишається за довірителем-власником.

"Один пишемо, два в умі"

З цього слідує, що хоч фактично (де-факто) автомобіль відчужується, юридично (де-юре) він залишаться власністю власника-довірителя. Але при цьому не виникає потреби сплати податку з доходів фізичних осіб як це відбувається при юридичній купівлі-продажу. Тобто досягається ціль – якомога вигідніше купити/продати авто. Таким чином написання в лапках поняття "купівля-продаж" пояснюється тим, що пишемо одне, а в умі розуміємо інше.

"Генеральна довіреність"

Найперше варто відзначити, що нині діючий Цивільний кодекс України не містить такого поняття, як "генеральна довіреність". Фактично так кажуть лише у народі, розуміючи під цим більший обсяг прав управління майном довірителя довіреною особою. У зв'язку з цим, прийшовши до нотаріуса і довіритель, і довірена особа повинні бути готові до того, що перший видасть, а другий отримає не "генеральну довіреність", а "довіреність на право користування і розпорядження автомобілем". Проте, не дивлячись на відмінність форм, їх зміст ідентичний. Довіреність на право користування і розпорядження автомобілем, як правило, включає в себе всі права або частину прав по користуванню і розпорядженню автомобільним транспортом.

Ризики

Але з таким видом "продажу" пов'язано ряд ризиків. Стаття 249 ЦКУ передбачає право особи, що видала довіреність, у будь-який момент її відмінити. Тобто такі правовідносини мають підкреслений тимчасовий характер, існують тільки з волі та до відміни свого волевиявлення однією зі сторін, що, звісно, докорінно відрізняється від відносин власності. Тому "продаж за генеральною довіреністю" породжує величезну кількість конфліктів, захистити учасників яких, особливо покупця, часто неможливо. Побоюватися дійсно є чого, адже реалізація (придбання) автотранспортного  засобу через довіреність на право користування і розпорядження автомобілем не є безпроблемною як для довірителя, так і для довіреної особи.

Нерідкі випадки, коли одна зі сторін використовує свої повноваження на шкоду іншій стороні. Так, наприклад, довіритель, відповідно до статей 248, 249 ЦК, може практично наступного дня після оформлення генеральної довіреності і отримання грошових коштів, відмінити її. Або з  часом виставити реальні або надумані претензії, які можуть стати підставою для відміни виданої довіреності і повернення автомобіля. Причинами для таких претензій можуть служити будь які дій довіренної особи, включаючи несвоєчасний ремонт, передоручення автомобіля "не тим" третім особам, несвоєчасний розрахунок.

У свою чергу довірена особа, враховуючи, що при видачі (отриманні) довіреності на право користування і розпорядження автомобілем не вимагається доказу передачі грошей довірителю, може під різними приводами тривалий час користуватися автомобілем, не розрахувавшись повністю з її власником. Більше того, така особа, не виплативши грошових коштів, належних до сплати за домовленістю довірителю, скориставшись умовами, що містяться в довіреності, може переоформити  автомобіль на себе, продати його або подарувати, здати в оренду або закласти  його в забезпечення своїх зобов'язань.

У податкової свої поняття

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV  (далі – ЗУ "Про ПДФО"). Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного  ЗУ "Про ПДФО" дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом  (у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 ЗУ "Про ПДФО", протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, відносяться доходи від продажу рухомого майна  (пп. 1.3 "ж", ст. 1).

Також варто зауважити, що згідно з цим  п. 1.2. ст. 1 ЗУ "Про ПДФО", якщо майно платника податку передається іншій особі за довіреністю, умови якої передбачають право такої (іншої) особи продати майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності, то у таких випадках звичайна вартість майна, що передається, включатиметься до доходу платника податку з метою оподаткування. У разі, якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то сума таких коштів не включатиметься до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного. Позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включатиметься до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.

Враховуючи наведене, якщо особа, якій видано довіреність продає транспортний засіб, вона згідно з цивільним законодавством повинна повернути довірителю одержані від продажу гроші. У такому разі починають діяти норми статті 12 ЗУ "Про ПДФО" щодо оподаткування одержуваних довірителем доходів. Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 ЗУ "Про ПДФО", є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору. Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус – дії щодо подання інформації податковому органу.

Отже, за ЦКУ, видача довіреності на право користування і розпорядження автомобілем – це виключно представництво, а от для цілей оподаткування довіреність, умови якої передбачають право повіреного продати майно або відчужити його в інший спосіб, прирівнюється до купівлі-продажу з відповідними податковими наслідками.

Пільгова купівля-продаж

З 1 січня 2007 року правила оподаткування продажу легкових автомобілів  податком з доходів фізичних осіб дещо змінилися, в той час як щодо інших автомобілів вони залишилися незмінними. Пунктом 1.3 ЗУ "Про ПДФО" визначено, що доходи від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України, є доходами з джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 1.18 Закону "Про ПДФО" рухоме майно – це майно, відмінне від нерухомого, яке в свою чергу включає об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також землю. Таким чином, доходи від продажу автомобіля є об'єктом оподаткування як доходи з джерелом їх походження з України, які, згідно з пп. 3.1.3 Закону "Про ПДФО", підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно з оновленою редакцією п. 12.2 Закону "Про ПДФО" при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 % від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. За посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин та механізмів ставка державного мита відповідно до пп. "г" п. 3 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.93 р.  № 7-93 становить 5 % від суми договору (дітям, одному з подружжя, батькам – 1 % від суми договору), не нижчої за дійсну вартість транспортного засобу, іншої самохідної машини та механізму. Тобто мито нараховуватиметься виходячи з вартості транс-портного засобу, яку визначив експерт.

Платити чи не платити податок

Зі вступом в силу ЗУ "Про ПДФО" почався процес звуження масштабів використання так званих "генеральних довіреностей" в цивільно-правових правовідносинах.
Пунктом 1.2 ЗУ "Про ПДФО" встановлено, що з метою оподаткування до доходів платника податку також включаються звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Враховуючи також, що згідно ст. 247 ЦКУ довіреність може видаватися без обмеження терміну її дії при передачі автомобіля за довіреністю, то сторонам необхідно врахувати наступне:
1. Громадянин, який передає автомобіль за довіреністю (довіритель), повинен включити його вартість до складу свого оподатковуваного доходу і сплатити податок з доходу фізичних осіб, якщо умови  довіреності припускають право продажу (або відчуження іншим способом) даного автомобіля (дана умова не відноситься до  членів подружжя).
2. У разі продажу повіреним автомобіля за ціною вищою за звичайну вартість даного майна, довіритель зобов'язаний включити до складу свого оподатковуваного  доходу відповідного податкового періоду позитивну різницю між сумою отриманих грошових коштів і звичайною вартістю автомобіля (звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
3. Якщо громадянин, який отримав автомобіль по довіреності (повірений), умови якої припускають право продажу, поверне довірителю грошові кошти, отримані від такого продажу, то сума отриманих від покупця коштів не включається до складу оподатковуваного доходу повіреного.
4. У випадку якщо повірений використовуватиме автомобіль по вказаній довіреності для своїх потреб, без його відчуження, він повинен вартість автомобіля включити до складу свого оподатковуваного доходу.

З вище зазначеного слідує, що відповідно до ЗУ "Про ПДФО" при "купівлі-продажу" автомобіля за "генеральною довіреністю" потрібно сплачувати 15 % відсотків податку із вартості такого авто (крім пільгової купівлі-продажу), але, оскільки оподаткування такої "купівлі-продажу" не має чіткого механізму застосування, то в одних випадках податкова звертає увагу на таке оподаткування, в інших випадках – ні.