ДТП: правопорушення чи злочин?

Щорічно в Україні відбувається надзвичайна кількість дорожньо-транспортних пригод (далі – ДТП). Останні роки автомобілісти спостерігають повсюдне порушення Правил дорожнього руху (далі – ПДР) і вседозволеність як зі сторони інших учасників дорожнього руху, так і зі сторони правоохоронних органів. Ситуація ускладнюється ігноруванням законів та правовою недосвідченістю водіїв. Тому корисною інформацією потрібно не нехтувати, а використовувати її.

Джерело підвищеної небезпеки
Мати власний автомобіль – це мрія не однієї людини. Але небагато хто задумується про всю серйозність можливих наслідків володіння чотириколісним другом. Стаття 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Тобто автомобіль законодавчо визначений як джерело підвищеної небезпеки. Керування автомобілем створює підвищену небезпеку для самої особи, яка керує автомобілем, а також для інших осіб (інші учасники дорожнього руху, пішоходи…).

Сьогодні дорогу автомобілістів – як любителів, так і професіоналів – покликана контролювати Державна автомобільна інспекція України (далі – ДАІ), якій 14 квітня 2009 р. виповнилося 12 років. Однак, як і в діяльності будь-якого іншого контролюючого органу, співробітники ДАІ не завжди професійно виконують покладені на них функції (хоч водії також бувають "не подарунком"), що в свою чергу негативно впливає на зміцнення взаємоповаги між ДАІ та учасниками дорожнього руху.
Крім задоволення від володіння автомобілем, зустрічаються й інші, менш привабливі моменти, пов'язані з експлуатацією автомобіля. Так, добре знати яким чином себе вести при ДТП. Тому не буде зайвим знання своїх прав і обов'язків як учасника дорожніх заходів і вміння ефективно користуватися правовою інформацією.

"Шумахери" на дорогах, несправні автомобілі, бажання різноманітних екстремальних почуттів в салоні авто, керування в стані сп'яніння, неуважність пішоходів – це частина тих факторів, які спричиняють аварії на дорогах. Тобто необхідно відмітити те, що участь в ДТП не залежить від водійського досвіду. І статистика тут безкомпромісна: навіть після підвищення адміністративної відповідальності за порушення у сфері дорожнього руху, ДТП всеодно не зникли.
То що ж таке ДТП – пригода, непорозуміння чи злочин? Спробуємо розібратися.

Згідно з Правилами дорожнього руху ДПТ – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Таким чином ДТП не є непорозумінням, про яке можна буде забути через декілька хвилин. Реальність взаємовідносин з автомобілем така, що відшкодування шкоди, що здалася незначною на перший погляд, "влетить в копійку" при відновленні авто, а про здоров'я і говорити не потрібно – легкий, на перший погляд, синячок може через декілька тижнів вилитися в серйозний медичний діагноз. Тобто, наслідки вражають і не дозволяють легковажно ставитися до ДТП.

ДТП – дорожня пригода
Як слідує із наведеного вище визначення ДТП, ознаками пригоди на дорозі є:
1. Спричинення фізичної шкоди потерпілому;
2. Спричинення матеріальної шкоди чи пошкодження майна (автомобіля).
У зв'язку з цим необхідно визначити, яка ознака буде характеризувати ДТП як дорожню пригоду.
Для визначення ДТП як події суттєве значення мають наслідки такої події. Так, якщо ні пішоходи, ні люди, які знаходилися в автомобілі, не отримали тілесних пошкоджень, ДТП не буде кваліфікуватися як злочин. Навіть у випадку, якщо учасники аварії отримали легкі тілесні пошкодження, ДТП також не буде кваліфікуватися за ст. 286 ККУ, тобто як злочин.
З медичної точки зору, тілесні ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникають як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
 Ступінь тілесного пошкодження визначається за спеціально встановленими правилами, якими є Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, затверджені наказом №6 Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. (далі – Правила визначення ступеня тяжкості).
Згідно з Кримінальним кодексом України (далі – ККУ) розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяжкості та легкі.
Легкі можуть бути такі, що:
– спричиняють короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності;
– не спричиняють зазначених вище наслідків.
Іншими словами, ознаками легкого тілесного пошкодження є:
– короткочасне порушення здоров'я;
– незначна стійка втрата працездатності.
Відмічаємо, легким буде також тілесне пошкодження, яке не мало вищезазначених наслідків.
Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).

Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10 %.
Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, – це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

Із викладеного слідує висновок, що для кваліфікації ДТП як дорожньої пригоди, необхідно щоб були відсутніми тілесні пошкодження вище легких (середні, тяжкі і ті, що спричиняють смерть).
Якщо працівники міліції прийдуть до висновку, що ДТП, на яке вони виїхали, не є злочином, можливим результатом їх дій буде протокол про адміністративне правопорушення із наступним стягненням штрафу.

Відповідно 24 статті Кодексу України про адміністративні правопорушення різновидами адміністративного стягнення для автомобілістів, як правило є:
– попередження;
– штраф;
– оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
– позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
– громадські роботи.