Автооренда про надання в оренду автомобіля фізичною особою

На сьогоднішній день використання автомобіля стало не розкішшю, а потребою. Для багатьох підприємств використання легкового автотранспорту є необхідністю, пов'язаною із забезпеченням потреб господарської діяльності. Але досить часто, коли немає можливості або необхідності в його придбанні, підприємства користуються орендою такого майна. В свою чергу, в умовах важкої економічної ситуації і серед автовласників є такі, хто не проти підзаробити своїм чотириколісним другом. І тут виникає ряд юридичних запитань. Адже кожна сторона хоче себе максимально уберегти від всіх можливих ризиків. Тому в даній статті ми розглянемо відносини між підприємством та фізичною особою з урахуванням вимог чинного законодавства.

 Умовно ми змоделюємо відносини оренди автомобіля (легкового чи вантажного), що належить звичайній фізичній особі (що не є суб'єктом підприємницької діяльності  –  ФОП або інакше називають СПД) із підприємством – орендарем. Ці відносини потрібно оформити відповідним договором із врахуванням як інтересів сторін, так і вимог Законів України.

Нормативне регулювання

З 1 січня 2004 року правові відносини за договором оренди регулюються:
– параграфом 5 "Оренда майна та лізинг" глави 30 розділу VI Господарського кодексу України (далі  –  ГКУ);
– главою 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу України (далі  –  ЦК), у тому числі спеціальні положення для договору оренди транспортного засобу встановлено параграфом 5 глави 58 "Найм (оренда) транспортного засобу" ЦКУ.

У главі 58 ЦК закладено основні положення, що регулюють правові відносини за договором оренди (найму) незалежно від статусу сторін договору (тобто чи є сторони суб'єктами підприємницької діяльності).

Норми параграфа 5 глави 30 розділу VI ГК застосовуються до договорів оренди, в яких сторонами виступають суб'єкти господарювання, у тому числі фізичні особи  –  підприємці. При цьому відповідно до частини шостої ст. 283 ГКУ до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Отже, якщо договір оренди автомобіля укладається між підприємством та фізичною особою (не підприємцем), слід керуватися тільки главою 58 ЦКУ. Якщо ж договір укладається між підприємством та фізичною особою  –  підприємцем, ураховуються норми глави 58 ЦКУ та особливості, викладені в параграфі 5 глави 30 розділу VI ГКУ.

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК та частини першої ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Розглянемо договір оренди автомобіля, у якому сторонами виступають: з одного боку  –  орендодавець  –  фізична особа, у тому числі підприємець, а з іншого боку  –  орендар  –  підприємство.

Нотаріальне посвідчення договору оренди

За загальним правилом, визначеним у частині першій ст. 760 ЦК, предметом договору оренди може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, що зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Автомобіль як наземний самохідний транспортний засіб є предметом договору оренди транспортного засобу.

Договір оренди транспортного засобу складається в письмовій формі.
З 1 січня 2004 року договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи відповідно до частини другої ст. 799 ЦКУ підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до п. 105 розділу 9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 № 20/5 (далі  –  Інструкція № 20/5), договори оренди автомобіля посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації. При цьому нотаріус вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності орендодавця на автомобіль.

Державне мито за нотаріальне посвідчення договору оренди становить 1 % від суми договору. Причому, відповідно до п. 51 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15,
зареєстрованої у Мін'юсті України 19 травня 1993 року за № 50 (зі змінами), за договорами оренди майна сума, з якої обчислюється та сплачується державне мито, визначається виходячи із загальної суми платежів за договором за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, мито обчислюється та сплачується виходячи із загальної суми платежів за договором, але не більше ніж за три роки.

Істотні умови договору оренди автомобіля

На сьогодні не встановлено типової форми договору оренди транспортного засобу і зокрема автомобіля. Отже, цей договір складається в довільній формі, з урахуванням загальних вимог до нього, передбачених ЦКУ (при оренді автомобіля у фізичної особи) або нормами ЦКУ та ГКУ (при оренді автомобіля у фізичної особи  –  підприємця).

Укладаючи такий договір із фізичною особою та засвідчуючи його нотаріально, нотаріус може запропонувати його приблизну форму, до якої сторонами вносяться необхідні коригування, що враховують конкретні умови.

Зміст договору складається з його умов  –  як погоджених сторонами, так і тих, що приймаються ними як обов'язкові відповідно до чинного законодавства.
Договір оренди автомобіля є укладеним, якщо сторони в належному вигляді досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦКУ визначено, що істотною умовою всіх без винятку договорів є умова про його предмет (об'єкт оренди, у тому числі склад і його вартість, цільове призначення об'єкта).
 У договорі оренди автомобіля слід зазначити найменування та марку автомобіля, державний номер, рік випуску, колір, номери двигуна, шасі та кузова, реквізити свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ (технічного паспорта).

З метою визначення реальної вартості автомобіля на момент передачі його в оренду можна провести незалежну (експертну) оцінку автомобіля, що передається в оренду.
Перелік інших істотних умов договору оренди випливає з його суті. Так, виходячи з визначення договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК), його істотними умовами, крім предмета договору, є розмір плати і строк, на який він укладається.

Розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін. Крім орендної плати, договором оренди автомобіля за згодою сторін можуть установлюватися періодичний перегляд, зміна (індексація) орендної плати. До того ж орендар може вимагати зменшення розміру орендної плати за користування автомобілем, якщо через незалежні від нього обставини істотно зменшилася можливість використання автомобіля (частина четверта ст. 762 ЦК).

Орендна плата за вибором сторін може встановлюватися у грошовій або натуральній (грошово-натуральній) формі (ст. 762 ЦК). Цей вибір має бути зафіксовано в договорі оренди автомобіля.
Договором також передбачається і строк сплати орендних платежів. Найчастіше орендна плата виплачується щомісяця.

Договір оренди автомобіля укладається на строк, установлений договором за погодженням сторін.
Якщо орендар продовжує користуватися автомобілем, що орендується, після закінчення строку договору оренди, то відповідно до ст. 764 ЦК за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається відновленим на строк, установлений раніше договором.

Якщо в договорі строк оренди не передбачено, то такий договір вважається укладеним на невизначений строк. Оскільки строк, на який укладається договір оренди, є однією з істотних умов, то якщо ви хочете укласти договір оренди на невизначений строк, бажано відобразити це в договорі.
У цьому випадку і орендар, і орендодавець можуть відмовитися від договору у будь-який час. Для цього сторона, яка прийняла це рішення, попереджає другу сторону за один місяць письмово. Інший строк повідомлення про припинення договору може бути передбачено в самому договорі (ст. 763 ЦК).

При укладенні договору оренди орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря про всі права третіх осіб на автомобіль, що передається в оренду (ст. 769 ЦК). При цьому, відповідно до п. 108 розділу 9 Інструкції № 20/5, права третіх осіб зазначаються в тексті договору.

Крім того, у договорі оренди автомобіля можуть передбачатися такі умови:
1) строк, у який орендодавець має передати автомобіль орендарю;
2) право передачі орендарем автомобіля в суборенду;
3) сторона, на яку покладається проведення ремонту автомобіля, що орендується;
4) умови проведення поліпшення автомобіля, що орендується;
5) умови припинення договору оренди автомобіля.

Істотними є також будь-які інші умови, щодо яких має бути досягнуто згоди на вимогу будь-якої зі сторін.
При передачі автомобіля в оренду орендодавець має надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди. Але це якщо не сам власник буде ним керувати. 

Варто зауважити, що якщо такий договір не було нотаріально засвідчено, він вважається недійсним, внаслідок чого орендар (підприємство) ризикує втратити право на включення до складу валових витрат і витрат податкового кредиту, пов'язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.

Податкові тонкощі

Ст. 801 ЦК визначено, що витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. № 1963 – XII (зі змінами та доповненнями) сплачує власник транспортного засобу. Передача транспортного засобу в оренду ніяк не змінює його правового статусу.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.08.99 р. за № 544/3837, зі змінами та доповненнями), сплачують суб'єкти господарювання, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, тобто орендар.

Страхування цивільно-правової відповідальності. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем (ст. 802 ЦК). Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.

Крім того, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦК).
За користування автомобілем орендар виплачує орендодавцю орендну плату в сумі та в терміни, передбачені договором оренди автомобіля.

Підставою для нарахування орендної плати є:
 –  оформлений належним чином договір оренди;
 –  акт приймання-передачі за договором оренди.

Зважаючи на те, що орендодавець  –  фізична особа (що не є суб'єктом підприємницької діяльності) не є платником ПДВ, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 – ВР (зі змінами та доповненнями) у орендаря за цією операцією податковий кредит відсутній.
Згідно з пп. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4 цього Закону дохід фізичної особи від надання майна в оренду або суборенду включається до складу її загального місячного оподатковуваного доходу й оподатковується податковим агентом при його виплаті за рахунок фізичної особи за ставкою оподаткування 15 % (пп. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 – IV). При цьому податковим агентом платника податку  –  орендодавця, при нарахуванні доходу від надання в оренду рухомого майна (автомобіля) є юридична особа  –  орендар.

Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди.
Внески до Пенсійного фонду на орендну плату не нараховуються та з неї не утримуються, оскільки орендна плата не є заробітною платою, а також доходом, пов'язаним з виконанням робіт.

Таким чином "чотириколісний кінь" може сам себе годувати. Крім того, якщо в оренду беруть автомобіль з умовою того, що на ньому буде працювати його власник, то варто окремо обговорити питання оплати роботи самого власника. Гроші заробляти можна, аби було бажання.