Автомобіль на підприємстві

Автомобільний транспорт міцно увійшов у наше життя, так що практично кожне підприємство має на балансі автомобіль, орендує його або користується послугами автоперевезень інших підприємств. Сьогодні немає такого підприємства, яке у господарський діяльності не використовує транспортні засоби. Для багатьох з них автомобіль є засобом не лише пересування, а й одержання доходів. Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III (зі змінами та доповненнями), автомобільний транспортний засіб – це дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.Витрати, що виникають у платника податку під час експлуатації автомобіля, можна згрупувати так: на утримання й експлуатацію (технічне обслуговування); на поточний і капітальний ремонти; на придбання пально-мастильних матеріалів; на паркування тощо.Тому ми продовжуємо розглядати питання пов'язанні із утриманням автомобіля на підприємстві. 

Технічне обслуговування

Згідно з наказом Мінтрансу "Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів" від 11.11.2002 № 792, технічне обслуговування дорожнього транспортного засобу – це операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією дорожнього транспортного засобу, як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів.Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат.

Отже, якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування (зокрема, на придбання запчастин, що використовуються під час проведення робіт з технічного обслуговування автомобілів) включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.Відповідно до п. 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102 (за текстом – Положення № 102), технічне обслуговування – це комплекс операцій чи операція щодо підтримання роботоздатності або справності виробу під час його використання за призначенням, зберігання та транспортування.

До технічного обслуговування автомобіля належать: щоденне обслуговування (ЩО); перше технічне обслуговування – ТО-1; друге технічне обслуговування –  ТО-2; сезонне технічне обслуговування; технічне обслуговування під час консервації, а також на лінії.Витрати платників податку на технічне обслуговування автомобілів мають підтверджуватись відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР). Автомобіль також має бути власністю платника податку і брати безпосередню участь у господарський діяльності підприємства.

Ремонт автомобілів

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Правил технічної експлуатації наземних засобів радіотехнічного забезпечення в цивільній авіації України" від 08.05.2007 № 381, ремонт – це комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності засобу та відновлення ресурсів засобів чи їх складових частин.Положення № 102 ремонт транспортних засобів поділяє на поточний і капітальний.Під поточним ремонтом слід розуміти ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності й полягає в заміні та (або) відновленні окремих частин.Капітальний ремонт – це ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. Капітальний ремонт виконується за потреби згідно з результатами діагностики технічного стану і призначено для продовження строку експлуатації дорожньо-транспортних засобів.

Оскільки автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього належать до основних фондів групи 2 (пп. 8.2.2 п. 8.2  ст. 8 Закону № 334/94-ВР), то відповідно до  п. 8.7 ст. 8 цього Закону будь-який ремонт, поточний або капітальний, розглядається як поліпшення основних фондів. При цьому згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, належать до складу валових витрат у межах, установлених  пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.Враховуючи зазначене, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для автомобілів

Підприємства, які використовують у господарській діяльності вантажні та легкові автомобілі, мають вести відокремлений облік пально-мастильних матеріалів, що витрачаються для експлуатації цих класів автомобілів.Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.04.2001, № 2344-III "Про автомобільний транспорт", легковий автомобіль – це пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно.Облік витрат на ПММ легкового автомобіля здійснюється на підставі подорожніх листів. Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля регулюється Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. № 74 (за текстом – Інструкція № 74), яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів.

Відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат платника податку належать витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.Тобто для зазначених категорій платників податків витрати на ПММ відносяться до складу валових витрат в повному обсязі за наявності відповідних документів, які підтверджують такі витрати. Щодо інших платників податків, у яких надання автотранспортних послуг не є основним видом діяльності, тобто легкові автомобілі перебувають на балансі й використовуються у господарській діяльності, то на них поширюється дія абзацу п'ятого пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого встановлено обмеження щодо віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, пов'язаних із стоянкою та паркуванням легкових автомобілів (як власних, так і орендованих), а також 50 % витрат на придбання ПММ для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків  доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

У цьому разі необхідно вести окремий облік саме тієї частини ПММ, що включена до складу валових витрат, і враховувати залишки невикористаних ПММ з метою перерахунку їх у податковому обліку приросту або збитку балансової вартості товарів (запасів) відповідно до п. 5.9 ст. 5  Закону № 334/94-ВР.Вантажний автомобіль – це автомобіль, який за конструкцією та обладнанням призначено для перевезення вантажів.Основним документом, на підставі якого здійснюється списання ПММ для вантажного автомобіля, згідно з п. 1 наказу Мінтрансу України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 р.  № 488/346 є подорожній лист за ф. № 2-TH. Наказом Мінтрансу України "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" від 10.02.98 р. № 43 (зі змінами та доповненнями) установлено, що списання ПММ здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених ПММ з урахуванням норм витрат.

Отже, якщо підприємство має на балансі вантажний автомобіль та використовує його у господарський діяльності, то відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону  № 334/94-ВР витрати на використане пальне, безпосередньо пов'язані з веденням виробництва, воно відносить до складу валових витрат звітного періоду в повному обсязі, за умови наявності всіх  підтверджувальних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.Щодо обліку залишків ПММ п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що платник повинен вести облік приросту (збитку) балансової вартості таких ПММ з метою коригування валових витрат звітного періоду.

Витрати на паркування

Згідно з вимогами пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платники податку не мають права включати витрати, пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, до складу валових витрат підприємства. Відповідно до рішення чернівецької міської ради від 30.10.2003, № 320 "Про затвердження Правил паркування та стоянки транспортних засобів у місті Чернівцях", паркування автотранспорту – це тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних  місцях для паркування автотранспорту, визначених рішенням виконавчого комітету міської ради, без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Щодо паркування та стоянки вантажних автомобілів або автомобільного транспорту іншого класу, то на підставі  пп. 5.2.1 зазначеного Закону такі витрати можуть включатись до складу валових витрат платника податку за умови доведення зв'язку цих витрат із власною господарською діяльністю та за наявності підтверджувальних документів (квитанцій або  касових чеків) про сплату коштів за зберігання транспортних засобів на автостоянках та надання інших супутніх послуг.

 Витрати на страхування

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону "Про страхування" від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) експлуатація транспортного засобу здійснюється тільки за наявності страхового поліса, який є договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Транспортне страхування – засіб забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної в зв'язку з використанням засобів транспорту; передбачений кількома видами страхування.

У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, платник податку згідно з пп. 8.4.9 цього пункту в податковий період, на який припадає така компенсація, збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1) та зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.При цьому пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону  № 334/94-ВР установлено, що віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат із медичного, пенсійного страхування та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств – за звітний податковий рік.

Щодо орендованого автомобіля, навіть якщо умовою договору оренди передбачено, що страхування цивільної відповідальності здійснює орендар, до валових витрат підприємства ці витрати не відносяться. Таким чином, економічно вигідним для підприємств є віднесення тих чи інших витрат до складу валових витрат підприємства, але для цього потрібно досить уважно підходити до юридичних тонкощів їх обліку.