АВТОСТРАХУВАННЯ: КАСКО (Часть 1)

Жоден із водіїв не хотів би опинитися в ситуації, коли його авто безслідно зникло. Безумовно, кожен автовласник хоче захиститися від подібних ситуацій. Тому наявність договору "повного КАСКО" покликана хоч би якось зберегти нервовий стан автомобілістів. Але не все так просто із КАСКО страхуванням, як це змальовують страхові агенти. Навіть наявність договору КАСКО та вчасна сплата всіх страхових платежів не є гарантією реального страхового захисту.

Практика показує, що процедура відшкодування по договору страхування КАСКО пов'язана з втратою часу і великою кількістю труднощів. Після настання страхового випадку у страхової компанії одразу з'являється багато "але" і, як наслідок, – відмова в страховому відшкодуванні. В умовах кризи "з'їхати" зі своїх обов'язків для страхових компаній стає особливо актуальним. Але правда в тому, що в деяких випадках винний сам водій, який порушив умови договору. Для того щоб уберегти себе від подібних ризиків ми розглянемо в цій статті правові тонкощі КАСКО автострахування.

Про поняття "КАСКО"
Слово "КАСКО" походить з італійської мови та означає страхування перевізних засобів (суден, літаків, автомобілів, вагонів, цистерн тощо). Страхування КАСКО – страхування на випадок пошкодження або загибелі тільки самого транспортного засобу, і що не включає в себе страхування пасажирів, майна, яке перевозиться, відповідальності перед третіми особами тощо. Це страхування транспортного засобу (далі – ТЗ) від ризиків, які можуть виникнути у процесі його експлуатації. Під "повним КАСКО" розуміється страхування від усіх можливих ризиків, в той час як "часткове КАСКО" покриває лише деякі ризики.

Страхувальник не завжди може розраховувати на отримання страхового відшкодування
Нажаль, далеко не завжди клієнт, який уклав Договір страхування належного йому авто, може отримати страхове відшкодування навіть у випадку, коли з його сторони будуть дотримані всі умови договору.

Необхідно розуміти, що для страхової компанії її діяльність є бізнесом, а не соціальним служінням. Тому деякі з них намагаються будь-якими способами мінімізувати свої витрати на здійснення страхових виплат.

У сфері майнового страхування транспортних засобів деякі страхові компанії (на щастя, не всі) мають для своїх клієнтів немало юридичних "підводних каменів".
Умовно їх можна поділити на дві групи:
1. Які можна виявити в момент укладання Договору страхування;
2. Які стають явними вже після настання страхового випадку.
Від першої групи клієнт страхової компанії може максимально себе убезпечити, уважно вивчивши Договір страхування і Правила страхування. Спробуємо проаналізувати деякі "пастки", які можуть мати негативні наслідки для клієнта страхової компанії.
Страхувальнику потрібно бути максимально уважним у випадках, коли Договір страхування оформлюється страховим полісом. Зазвичай у такій формі Договори страхування укладаються агентами страхових компаній, наприклад банками при видачі кредитів. Справа в тому, що в полісі прописані тільки основні права і обов'язки Страховика і Страхувальника. Страховий поліс тісно пов'язаний із Правилами страхування.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі – ЗУ "Про страхування"), Правила страхування розробляються Страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Дуже часто Страховик (чи його агент) забуває ознайомити клієнта з Правилами страхування, а останній може навіть не підозрювати про їх існування. До речі, сам поліс страхування іноді містить на обороті витяги із Правил страхування, але клієнти не завжди можуть їх прочитати, оскільки вони надруковані дуже дрібним шрифтом.

Якщо в звичайний Договір страхування на вимогу клієнта теоретично ще можна внести зміни, то Правила в цьому плані недоторканні, оскільки вони підлягають реєстрації. Тому, якщо клієнту щось не сподобалося в Правилах, виходом для нього буде вимога укласти окремий Договір страхування, чи відмовитися від послуг даного страховика, тому що можливість внесення індивідуальних змін у Правила страхування в нашому законодавстві не передбачена.

Пріоритет: Закон, Правила чи Договір
Згідно частини 1 статті 6 ЗУ "Про страхування", загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються Правилами страхування, що встановлюються Страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні Договору Страхування відповідно до законодавства.

Виходячи зі змісту вищевказаної норми слідує, що договір визначає тільки загальні умови страхування, встановлені Правилами (наприклад, розмір франшизи), в той час як загальні умови страхування, встановлені Правилами (наприклад, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування), не можуть змінюватися Договором страхування.

Варто мати на увазі, що деякі страхові компанії можуть досить легко корегувати Договір страхування до вимог клієнта, при цьому ігноруючи положення Правил. Насправді це робиться далеко не задля інтересів клієнта. Для недобросовісних страхових компаній факт невідповідності між Договором і Правилами – одна із підстав для визнання Договору недійсним, але це може виявитися лише після настання страхового випадку.

У деяких випадках в Договір можна вносити загальні умови страхування, які відрізняються від умов, передбачених Правилами. Справа в тому, що в деяких положеннях Правил страхування є формулювання "якщо інше не передбачено Договором страхування". Це означає, що в частині цих положень Договір має пріоритет над Правилами і може виходити за межі, які ними встановлені ( і навіть суперечити).

У випадку відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав, що не передбачені в частині 1 статті 27 ЗУ "Про страхування", але передбачені в Правилах страхування, клієнт має всі підстави стверджувати, що положення Закону мають пріоритет над положеннями Правил. Страхові компанії не завжди обмежуються переліком підстав для відмови в виплаті страхового відшкодування, передбаченого ЗУ "Про страхування", складаючи Правила страхування додають і власні нові пункти.

Про об'єкт страхування
Страхові компанії (надалі – Страховик) на умовах Правил страхування, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Правила) укладають договори добровільного страхування (надалі – Договори страхування) наземних транспортних засобів (крім залізничного), причепів до них та додаткового обладнання (разом надалі – ТЗ), що експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального користування.

На підставі Правил Страховик укладає Договори страхування з юридичними особами та дієздатними громадянами (надалі – Страхувальники) при пред'явленні документів, що підтверджують наявність у них законного майнового інтересу до транспортного засобу, запропонованого до страхування.

На страхування приймаються наземні ТЗ в технічно справному стані, які пройшли технічний огляд у встановлений законодавством термін, належним чином зареєстровані в Державтоінспекції або відповідними державними органами і не мають значних механічних або корозійних пошкоджень.
Об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

Як правило, положення Правил можуть бути змінені (виключені або доповнені) за письмовою згодою сторін при укладанні Договору страхування або під час його дії за умови, що такі зміни не суперечать законодавству України.

Страховий ризик і страховий випадок
Автовласник пройшовши всі малоприємні процедури слідства отримує постанову слідчого про порушення кримінальної справи. Здавалося б, все так як і має бути, страхова виплата не за горами. Але страхова компанія відмовляє у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що згідно Договору страхування, випадок, який відбувся зі Страхувальником, не є страховим випадком.
Що ж потрібно знати про поняття "страховий ризик" та "страховий випадок"?
Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Частина 2 статті 8 ЗУ "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР визначає, що страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) Страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. А згідно статті 982 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV (далі – ЦКУ), страховий випадок є істотною умовою Договору страхування без досягнення згоди щодо якої Договір є неукладеним. Тобто страховий ризик – це ймовірна подія, яка страхується, а страховий випадок – це подія, яка вже відбулася, і при цьому була застрахована. Також перелік страхових ризиків ще називають "страховим покриттям".

Зазвичай страховими ризиками в Правилах страхування прописують:
1. Викрадення.
2. ДТП.
3. Протиправні дії третіх осіб.
4. Стихійні лиха.
5. Пожежа, удар блискавки, вибух в транспортному засобі.
6. Падіння на транспортний засіб будь-яких предметів.
Страховими випадками є пошкодження, знищення або втрата ТЗ внаслідок вищезазначених подій, передбачених Договором страхування, якщо вони мали місце під час дії Договору страхування і не підпадають під виключення або обмеження страхування.
Автомобіль можна застрахувати тільки на випадок викрадення чи ДТП, а можна і від усіх ризиків одразу. Переваги повного добровільного страхового захисту очевидні: "оптом" дешевше, при настанні будь-якої страхової події можна розраховувати на страхову виплату, і в умовах сучасного дорожнього руху, якості доріг і великої кількості ДТП – це реальний захист. Тому це та сфера, на якій не варто економити. Сучасні тенденції показують, що все більше автомобілістів схиляється до дорожчої надійності ніж до негарантованої дешевизни автострахування КАСКО.
 
Виключення із страхових випадків та обмеження
Потрібно мати на увазі, що страхові компанії переслідують у першу чергу свої інтереси, а тому треба бути особливо уважним до виключень із страхових випадків та різного роду обмежень. Часом перечитавши такий перелік в Правилах страхування чи відповідному договорі виникає запитання: чи хоча б від чогось ця страховка захищає? Найчастіше до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується в разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок:

1. Завантаження на інший транспортний засіб, розвантаження та перевезення застрахованого ТЗ будь-яким видом транспорту.
2. Будь-яких військових дій, вуличних безпорядків, страйків, конфіскації, а також арешту, чи іншого вилучення, здійснених правоохоронними чи іншими, уповноваженими на це, органами (митними, прикордонними або іншими).
3. Злочинних дій або бездіяльності Страхувальника, його довірених осіб або осіб, за яких Страхувальник відповідно до законодавства України несе відповідальність, у тому числі відмова пройти медичний огляд для визначення стану водія.
4. Керування застрахованим ТЗ особою, що не має права на керування транспортним засобом категорії, відповідної застрахованому ТЗ.
5. Керування ТЗ водієм, що знаходиться в стані алкогольного, наркотичного, токсичного або іншого сп'яніння, або під впливом медичних препаратів, застосування яких протипоказане при управлінні ТЗ.
6. Керування ТЗ особою, яка не відноситься до осіб, допущених до керування транспортним засобом, згідно із заявою на страхування та не зазначена в Договорі страхування.
7. Буксирування застрахованого ТЗ іншим транспортним засобом або буксирування іншого транспортного засобу застрахованим ТЗ за умови, що буксирування відбувалось з порушенням правил буксирування (п. 23 Правил дорожнього руху).
8. Непідкорення владі (втеча з місця пригоди, переслідування працівниками ДАI), вчинення кримiнально-карних дій, крім тих дій, що пов'язані з порушенням ПДР.
9. Участі  в спортивних змаганнях, автошоу, навчальної їзди.
10. Порушення правил пожежної безпеки, завантаження, вивантаження, перевезення або зберігання вогненебезпечних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та предметів у непристосованих для цього транспортних засобах.
11. Дії вантажу, тварин, птахів, а також сторонніх предметів, що знаходилися в салоні, кабіні або кузові транспортного засобу.
12. Корозії, гниття, руйнування, набуття запахів, подряпин, відколювання лакофарбового покриття та з причини природного зносу деталей транспортного засобу.
13. Недотримання умов безпеки зберігання транспортного засобу (п. 15 ПДР) (не ввімкнення, не задіяння засобів та систем проти викрадення, порушення правил пожежної безпеки на території гаража, стоянки, парковки).
14. Пошкодження, що виникли внаслідок удару воротами, дверми, хвіртками.
15. Порушення правил безпеки при ремонті та технічному обслуговуванні, правил технічної експлуатації, в тому числі експлуатації ТЗ в заздалегідь відомому Страхувальнику технічно несправному стані, вимог безпеки при перевезенні вантажів (що не відповідають вимогам
п. 31 ПДР).

Важливо звернути увагу, що не підлягають відшкодуванню:
1. Моральна шкода, штрафи, пені, упущена вигода (втрата доходу, простій або інша), будь-які побічні збитки або витрати, за винятком зазначених у Договорі страхування.
2. Втрата товарної вартості транспортного засобу за будь-яких причин.
3. Збитки, пов'язані з подією, що не обумовлена як страховий ризик в Договорі страхування, та збитки від пошкоджень транспортного засобу, що мали місце на момент укладання Договору страхування та зазначені в заяві на страхування.
4. Витрати на відповідальне збереження пошкодженого транспортного засобу, якщо інше не передбачене Договором страхування.   
Договір страхування може змінювати конкретний перелік виключень із страхових випадків та обмежень страхування, якщо це не суперечить законодавству України.