Підприємство орендує авто у фізичної особи

Юридичний напрямок оформлення правовідносин оренди авто у фізичної особи досить детально врегульовано нормами чинного законодавства
Юридичний напрямок оформлення правовідносин оренди авто у фізичної особи досить детально врегульовано нормами чинного законодавства
Юридичний напрямок оформлення правовідносин оренди авто у фізичної особи досить детально врегульовано нормами чинного законодавства
Для укладення договору оренди потрібно досягти згоди щодо всіх істотних умов
Для укладення договору оренди потрібно досягти згоди щодо всіх істотних умов

В умовах сьогодення використання легкового автотранспорту для багатьох підприємств є необхідністю, пов'язаною із забезпеченням потреб господарської діяльності. Але досить часто, коли немає можливості або необхідності в його придбанні, підприємства користуються орендою такого майна. В даній статті ми розглянемо варіант, коли договір оренди рухомого майна (легкового автомобіля) укладається підприємством з фізичною особою (що не є суб'єктом підприємницької діяльності), в якому сторонами виступають орендодавець – фізична особа та орендар – підприємство.

"Правовий компас"

Юридичні аспекти за договором оренди регулюються:
параграфом 5 "Оренда майна та лізинг" глави 30 розділу VI Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями), норми якого застосовуються до договорів оренди, в яких сторонами виступають суб'єкти господарювання, у тому числі фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності;
главою 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Цивільний кодекс), у тому числі параграфом 5 цієї глави "Найм (оренда) транспортного засобу" визначено основні положення, що регулюють правові відносини за договором оренди (найму) незалежно від статусу сторін договору (тобто чи є сторони суб'єктами підприємницької діяльності).

Отже, якщо договір оренди автомобіля укладається між підприємством та фізичною особою (не суб'єктом підприємницької діяльності), слід керуватися главою 58 Цивільного кодексу. Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з частиною першою ст. 760 цього Кодексу предметом договору оренди може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Автомобіль як наземний самохідний транспортний засіб є предметом договору оренди транспортного засобу.

Зміст договору

До цього часу не існує законодавчо встановленої типової форми договору оренди автомобіля, тому він складається в довільній формі, але з урахуванням вимог, передбачених Цивільним кодексом. Зміст договору становлять умови як погоджені сторонами, так і обов'язкові відповідно до чинного законодавства.

Істотними (без досягнення згоди щодо яких договір буде вважатися неукладеним) умовами для договорів цього виду є:
– об'єкт оренди (склад і вартість автомобіля, цільове призначення);
– орендна плата з урахуванням її індексації;
– строк, на який укладається договір оренди;
– відновлення орендованого майна та умови його повернення.
Також у договорі оренди автомобіля можуть передбачатися такі умови:
– строк, у який орендодавець має передати автомобіль орендарю;
– право передачі орендарем автомобіля в суборенду;
– сторона, на яку покладається проведення ремонту автомобіля, що орендується;
– умови проведення поліпшення автомобіля, що орендується;
– умови припинення договору оренди автомобіля.

Крім того, обов'язковою вимогою до договорів цього виду є те, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Якщо договір найму транс-портного засобу складається за участю фізичної особи, то він обов'язково підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 Цивільного кодексу). Відповідно до п. 105 розділу IX Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5, договори оренди автомобіля посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації. Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, він вважається недійсним, внаслідок чого орендар (підприємство) ризикує втратити право на включення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.

Об'єкт договору. У договорі оренди автомобіля слід зазначити найменування та марку автомобіля, державний номер, рік випуску, колір, номери двигуна, шасі та кузова, реквізити свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ (технічного паспорта). З метою визначення реальної вартості автомобіля на момент передачі його в оренду можна провести незалежну (експертну) оцінку автомобіля, що передається в оренду. Така оцінка здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 1074/8395 (зареєст-ровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями). Сторона, на яку покладається відповідальність за проведення незалежної (експертної) оцінки, встановлюється за домовленістю між потенційним орендодавцем та орендарем.

Орендна плата. Розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін. При цьому орендна плата за вибором сторін може встановлюватися у грошовій або натуральній формі (ст. 762 Цивільного кодексу). Цей вибір має бути зафіксовано в договорі оренди автомобіля. Крім орендної плати, договором оренди автомобіля за згодою сторін можуть установлюватися періодичний перегляд, зміна (індексація) орендної плати. До того ж орендар може вимагати зменшення розміру орендної плати за користування автомобілем, якщо через не залежні від нього обставини істотно зменшилася можливість використання автомобіля (частина четверта ст. 762 Цивільного кодексу). Договором також передбачається строк сплати орендних платежів. Якщо такий строк не встановлено договором, то відповідно до частини п'ятої ст. 762 Цивільного кодексу плата за користування майном вноситься щомісяця.

Строк договору. Статтею 763 Цивільного кодексу визначено, що договір найму укладається на строк, установлений договором за погодженням сторін. Якщо строк договору не встановлено, договір вважається укладеним на невизначений строк. При цьому кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць. Договором або законом може бути встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Якщо орендар продовжує користуватися автомобілем, що орендується, після закінчення строку договору оренди, то відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається відновленим на строк, установлений раніше договором. При передачі автомобіля в оренду орендодавець має надати орендарю відповідну технічну документацію на транспортний засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди. Слід пам'ятати, що орендарю на період дії договору оренди автомобіля необхідно оформити тимчасовий реєстраційний талон.

Таку необхідність установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388 (зі змінами та доповненнями). У п. 15 цих Правил, зокрема, зазначено: якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження. У цій ситуації документом, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем, є договір оренди автомобіля, а період дії тимчасового реєстраційного талону обмежується строком дії договору оренди.

Для обліку роботи орендованого автомобіля, списання пального та взаємних розрахунків між перевізником (підприємством-орендарем) та замовником підприємство-орендар застосовує подорожній лист типової форми № 3, затвердженої наказом Держкомстату України "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" від 17.02.98 р. № 74 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за № 149/2589).  Згідно з п. 2 цієї Інструкції застосування подорожнього листа типової форми № 3 вважається обов'язковим для застосування всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами й організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями. Подорожні листи видаються водію при випуску автомобіля на лінію.

Відновлення орендованого майна та умови його повернення. Статтею 776 Цивільного кодексу визначено питання щодо відновлення орендованого майна. Поточний ремонт автомобіля здійснюється орендарем, а капітальний – орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди. Якщо капітальний ремонт орендодавцем не провадиться у строки, передбачені договором, і це ускладнює експлуатацію автомобіля, орендар може відремонтувати автомобіль (зарахувавши вартість ремонту в рахунок сплати орендних платежів або вимагаючи відшкодування цих витрат) або вимагати розірвання договору та відшкодування шкоди. Після закінчення строку дії договору орендар повинен повернути автомобіль орендодавцю (частина перша ст. 785 Цивільного кодексу). При цьому автомобіль має бути повернуто у стані, в якому його було отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, або у стані, передбаченому договором оренди. У разі несвоєчасного повернення автомобіля орендодавець може вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (частина друга ст. 785 Цивільного кодексу).

Укладання договорів перевезення. Підприємство, яке отримало в оренду автомобіль, самостійно використовує його у своїй діяльності. Воно має право (без згоди орендодавця) укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транс-портного засобу та умов договору (ст. 773 та 800 Цивільного кодексу).

Сплата податків. Статтею 801 Цивільного кодексу визначено, що витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. № 1963-XII (зі змінами та доповненнями) сплачує власник транс-портного засобу. Передача транспортного засобу в оренду ніяк не змінює його правового статусу.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.08.99 р. за № 544/3837, зі змінами та доповненнями), сплачують суб'єкти господарювання, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, тобто орендар.

Страхування цивільно-правової відповідальності. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем (ст. 802 Цивільного кодексу). Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом. Крім того, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 Цивільного кодексу). Отже, оренда підприємством автомобіля у фізичної особи є хорошим варіантом вирішення питань щодо забезпечення потреб господарської діяльності. Ця тема досить детально врегульована нормами чинного законодавства, що в певній мірі полегшує її втілення в життя.