Автоподаткові тонкощі: про порядок сплати транспортного збору
Придбання автомобіля супроводжується не тільки великою радістю та сплеском позитивних емоцій, але і виникненням чималої кількості проблем, пов'язаних з реєстрацією, технічним оглядом та сплатою податку з власників транспортних засобів. А ще ускладнює життя велика кількість нормативно-правових актів стосовно реєстрації та обліку транспортних засобів, в яких дуже складно розібратися. Тому, з метою уникнення непорозумінь під час сплати податку, ми розглянемо ці питання в даній статті.
Хто має платити
Згідно Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. № 1963-XII (далі – ЗУ № 1963), особи, які мають зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, або проводять реєстрацію придбаних транспортних засобів, підпадають під дію цього Закону і, відповідно, стають платниками податку з власників транспортних засобів (транспортного збору). Таким чином, згідно ст. 1 ЗУ № 1963, платниками податку з власників транспортних засобів є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі – фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Найчастіше у власності фізичних осіб є легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, рідше – трактори й автобуси, іноді – яхти та інші плавучі засоби для дозвілля. Всі ці транспортні засоби відповідно ст. 2 ЗУ № 1963 є об'єктами оподаткування. Сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами на відміну від юридичних осіб має ряд своїх особливостей. Юридичні особи сплачують податок щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом та перед реєстрацією придбаних транспортних засобів. Тоді як згідно ст. 5 ЗУ № 1963 фізичними особами податок сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Цією статтею також визначено, що фізичні особи – платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, – відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. Таким чином, у разі якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду – один раз на два роки, у 2009 р. громадяни – власники транспортних засобів, зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2008 р.), та за рік, в якому здійснюється техогляд (2009 р.), або за два роки разом. При знятті з обліку транспортного засобу податок повинен сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб було зареєстровано, включаючи місяць зняття з обліку. Наприклад, якщо фізична особа знімає транспортний засіб з обліку в березні, необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль було зареєстровано в попередньому році, та за три місяці поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності. Платники податку, звільнені від сплати цього податку, повинні надати відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Автоподаткова термінологія
Насамперед, необхідно розуміти деякі терміни, які вживаються у чинних нормативних документах стосовно оподаткування автомобілів. Під першою реєстрацією в Україні розуміється реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами вперше щодо цього транспортного засобу. Під транспортним засобом, що використовувався у контексті цього ЗУ № 1963 розуміються транспортні засоби, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. Новими транспортними засобами вважаються засоби, що не мають актів державної реєстрації уповноважених органів, які дають право на їх експлуатацію, тобто які раніше ніколи не були зареєстровані в Україні. Датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортними засобами, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право їх експлуатувати на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортного засобу датою початку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення – 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Особливості обчислення податку
Згідно зі ст. 6 ЗУ № 1963 податок з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які реєструються протягом року, фізичними особами обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб, за визначеними ставками в ст. 3 цього Закону. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно обчислювати пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, при купівлі та реєстрації в листопаді автомобіля, який уже було зареєстровано в Україні, податок необхідно сплатити за два місяці, а у випадку першої реєстрації в Україні в цьому місяці необхідно сплатити суму податку за рік. Ставки податку встановлюються на рік і визначаються в гривнях зі 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна для автомобілів, обладнаних двигуном внутрішнього згорання. Сума самого податку обчислюється стосовно кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування і ставки податку. Обрахування транспортного податку здійснюється власником автомобіля самостійно та за ставками, встановленими ст. 3 ЗУ № 1963, і їх розмір залежить від певних параметрів транспортних засобів (автомобілів), а саме від:
кодів за УКТ ЗЕД, до яких відноситься той чи інший автомобіль;
строку використання автомобіля;
об'єму циліндрів двигуна або потужності двигуна, який встановлено на автомобілі.
Часом власники транспортних засобів не звертають уваги на те, що ставки, визначені в ст. 3 ЗУ № 1963, поділено: окремо для випадків першої реєстрації та окремо для звичайної реєстрації та технічного огляду. Ставки податку з власників автомобілів диференціюються залежно від об'єму циліндрів двигуна та строку використання автомобіля. Так, що більші об'єми циліндрів двигуна та/або строк використання автомобіля, то вища ставка транспортного податку. При проведенні реєстрації, перереєстрації та черговому технічному огляді транспортних засобів, які вже були раніше зареєстровані в Україні, при обрахуванні податку на відміну від першої реєстрації застосовуються значно менші ставки податку, які не залежать від строку використання автомобілів. Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів. Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до місцевих бюджетів за місцем реєстрації таких транспортних засобів. Якщо громадянин – власник транспортного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно пред'явити органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів, відповідний документ, який підтверджує це право. Тільки в такому випадку власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом цього періоду було зареєстровано на його ім'я.
Пільги
Відповідно до ст. 4 ЗУ № 1963 від сплати податку звільняються:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, – категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
– з моменту аварії до 1 липня 1986 р. – незалежно від кількості робочих днів;
– з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – не менше 5 календарних днів;
– у 1987 р. – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
– евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
– особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, – категорія 2;
3) особи, зазначені у пунктах 3 та 4 ст. 14 Закону № 796-XII, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме:
– учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
– у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – від 1 до 5 календарних днів;
– у зоні відчуження в 1987 р. – від 1 до 14 календарних днів;
– у зоні відчуження в 1988–1990 рр. – не менше 30 календарних днів;
– на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 р., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
– постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
– постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років, – категорія 3;
– особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, – категорія 4.
Підставою для надання пільг особам, зазначеним у пунктах 1 та 4 ст. 14 Закону № 796-XII (до зазначених осіб відносяться громадяни, віднесені до категорій 1 та 4), є посвідчення встановленого зразка;
4) інваліди незалежно від групи інвалідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі і захисті). Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарняно-трудової експертної комісії.
Пільги відповідно до пунктів "а" та "б" ст. 4 Закону № 1963-XII надаються зазначеним у цих пунктах категоріям громадян відносно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м. Таким чином, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах "а" та "б" ст. 4 ЗУ № 1963 категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл чи човен моторний, що відповідають вказаним у ст. 4 ЗУ № 1963 параметрам (умовам). Крім того, громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 р. випуску включно, звільняються від сплати податку на 50 % щодо одного із зазначених автомобілів.
Отже, для громадян, у власності яких є транспортні засоби, які відповідно до чинного законодавства повинні проходити державний технічний огляд у 2009 р., граничний термін сплати податку з власників транспортних засобів – 30 червня 2009 р. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводяться. У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу. Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації транспортного засобу.